3)був переможцем в усіх походах проти половців;4)знизив податки залежних верств населення;5)зменшив відсотки за позиками лихварів;6)опікувався розбудовою Києва, освітою;7)написав знамените «Повчання дітям» про любов до рідної землі, батьків, ближніх; змалював образ ідеального правителя, який має зберігати єдність і могутність Русі, запобігати князівським чварам і захищати країну від нападників.ПдЕ ЦІКАВО!За свідченням літопису, «половці лякали Мономахом дітей у І колисці».Значення діяльності князя В. Мономаха:—загальмував процес розпаду держави;—забезпечив її обороноздатність;—відновив міжнародний авторитет Київської Русі. За ініціативи Володимира Мономаха, переяславсь-кого князя, були організовані походи проти половців. Після смерті Святополка Ізяславича саме Володимир Мономах став київським князем.ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ!Володимир Мономах — онук візантійського імператора і Яросла-ва Мудрого. З 15 років брав участь у військових походах. Після смерті батька, Всеволода Ярославича, який князював у Києві, Володимир посту-пився київським престолом Свято-полку Ізяславичу, а сам повернувся до Чернігова, а згодом — до Пере-яслава. Звідти він здійснив декілька походів на половців і приборкав їх. У 1113 р. був запрошений киянами на князювання. Дружиною Мономаха була англійська принце-са Гіта, батько якої, король Гарольд, загинув у битві з нормана-ми при Гастингсі.Основні заходи правління Володимира Моно-маха:1)<span>відновив централізовану одноосібну владу на Русі;
</span>
В эту эпоху определяющим фактором была борьба между усиливающимся самодержавием и сохраняющейся боярской вольницей. Сначала Иван IV сделал ставку на сословно-представительную монархию для ограничения последней, что позволило принимать взвешенные решения в интересах всего государства и снижать влияние боярства, укреплять страну. В этот период были достигнуты Иваном Грозным наиболее значительные успехи царствования. Но в последующем усилилась тенденция отрыва власти от народа, царствование характеризовалось применением террора (опричнина), что создало нездоровую обстановку в стране и способствовало неудачам. Всё это привело к поражению в Ливонской войне (благодаря некулюжей политике Россия столкнулась с двумя очень мощными противниками: Польшей (Речью посполитой) и Швецией) и истощению страны.
1. Территории вошедшие в состав Монгольской империи при Чингисхане (1206-1227гг.) : Монголия, Забайкалье, Алтай, Сибирь, Приморье, Северо-Западный и большая часть Северного Китая, Восточный Туркестан, Джунгария, Семиречье, Средняя Азия и Центральный Казахстан.
2. Территории вошедшие в состав Монгольской империи при Угэдэе (1229-1241гг.) : остатки земель Северного Китая, Корея, Иран, Кавказ, Урал, Западный Казахстан, Поволжье. А также на особых отношениях (вассалитет с широкой автономией) Русские княжества, Болгария и Сербия.
3. Территории вошедшие в состав Монгольской империи при Мункэ (1251-1259гг.) : Центральный и Южный Китай, Малая Азия, Киликийская Армения, Ирак, Сирия
4. Территории вошедшие в состав Монгольской империи при Хубилае (1260-1294гг.) : Юго-Восточный Китай, Бирма, Индокитай, княжества Индонезии (на особых отношениях) .