Иноземец-Добрий день, хлопчику.
Хлопчик- Добрий день, ви щось хотіли спитати?
И.-Так, чи Ви не місцевий?
Х.-Так, я місцевий.
И.-Чи ви не зробите мені маленьку послугу?
Х.-Звісно, яку?
И.- Можешь будь ласко розповісти про ваше місто?
Х.-Наше місто дуже гарне, тут живуть розумні, та цивілізовані люди, на нашій рідній землі ростуть гарні квіти, тут багато чистих річок, та лісів.
И.-Дуже Вам дякую!
Х.- Нема за, що!
И.-Допобаченя
Х.-Дозустрічі!
Берегти книгу - берегти ліс. Часто можна почути: моя книжка, я її господар, отже роблю з нею все, що забажається. Або: купив на свої гроші, отже і роблю, що хочу.
Але чи правильно це? Чи не варто згадати, що таке книга та яка її справжня цінність у людському житті? Так, книжки у нас тепер ніхто не переписує вручну. Їх друкують на новітніх верстатах на хорошому якісному білому папері та прикрашають кольоровими ілюстраціями. Подивись на будь-який свій підручник. Не буде пербільшенням сказати, що це справжній витвір мистецтва. А скільки людей зробили його таким?!
Якщо згадати, що саме деревину використовують для виготовлення паперу, то розумієш, що ці дерева могли б бути окрасою та легенями нашої планети. Адже дерев залишаться усе менше та менше, і це вже принесло негативні наслідки для людства.
Тому берегти книгу необхідно з усіх міркувань. Вона може прислужитися ще не одному поколінню.
Батько наш залишся, з нами війна погубить тебе як усіх.
Батько наш залишся -це звертання, а звертання не підкреслюються.
"З нами"- підреслюєш отак _._._. (обставина)
"Війна"- підкреслюєш ____(підмет)
"Погубить"- підкреслюєш двома рисками (присудок)
"тебе"- підкреслюєш отак _ _ _ _ (додаток)
"як усіх"-підкреслюєш _._._._(обставина)
Чернівці - центр історичної землі Буковина, на території якої за шість століть встановлено безліч пам'ятників. Відомостей про точну кількість пам'ятників в області немає, однак в обласному центрі налічується до двадцяти найбільш значимих монументів. Черновчане з іронією ставляться до пам'ятників - місто побачив сім імперських епох, і кожна встановлювала свої пам'ятники. З ними пов'язані цілі історії.
У свій час на центральній площі міста Габсбурги встановили монумент імперського орла. Після переходу міста до Румунії нові господарі спорудили на тому ж місці символічну групу: румунський бик, возносящій копито над австрійським орлом. Українські студенти вночі часто залишали перед биком сіно і воду, за що переслідувалося румунською поліцією.
Після приєднання Буковини більшовики замінили орла-с-биком скромним пам'ятником Володимиру Леніну. Городяни тихенько посміювалися над Ілліча - свою кепку він простягав до будівлі колишнього австрійського банку (нині відділення Національного банку), а закладений за спину кулак «дивився» на обком (колишній палац юстиції, а нині - будівля ОГА).
Місцева влада, снесшіе пам'ятник Леніну підйомним краном в 91-му, вирішили не повторювати помилок попередників і тому на тому самому місці вже нічого не встановлювали ...
Але трохи в стороні височить величезний пам'ятник Тарасу Шевченку, що з'явився на честь 10-ї річниці незалежності України. Це - основне місце проведення різного роду мітингів.
З нічним клубом межує прозваний городянами «вальтроном» кубістскій пам'ятник буковинському етнограф і політику Юрія Федьковича. В університетському сквері стоїть прозваний «головою» пам'ятник композитору Воробкевича.
У новий час встановлені пам'ятники австрійському поетові Пауло Целану (Анцелю), покінчив життя самогубством в Австрії, і румунською письменника Михайла Емінеску. Пам'ятник Емінеску - «місце зустрічі» румунських і українських патріотів, чиї гарячі голови остуджувати в прилеглому розважальному комплексі.
На Кафедральний (колишньої Радянської) площі височіє шпиль монумента воїну-визволителю, залізти на який вважається тестом на зрілість для учнів міських ПТУ, а приїжджають поїздом зустрічає танк старшого лейтенанта Нікітіна, першим увірвався в Чернівці.
Перед театром, копією одеського і віденського, - сидящий пам'ятник Ольги Кобилянської. На Театральній площі розташована що світяться в ночі Алея зірок: з Чернівців вийшла велика частина виконавців сучасної української естради - від Яна Табачника і Софії Ротару до Ані Лорак та Каті Бужинської.
Важкий час воєн символізують пам'ятники буковинському «кошу», входить до складу УПА, а також румунським солдатам, які загинули в Першу світову.
У Заставнянском районі області знаходиться некрополь, у якому поховані кілька тисяч австрійців, полеглих в боях на східному фронті Першої світової війни.
У нових районах міста пам'ятники практично не встановлюються, винятком можна вважати меморіал воїнам-афганцям, відкритий чотири роки тому.
Чернівецька область також займається своєрідним експортом пам'ятників. На початку літа адміністрація одного з районів Молдови придбала у своїх українських сусідів списаних пам'ятник Леніну. А в Румунії багаторічними стараннями групи українських правих політиків встановлено пам'ятник Ольги Кобилянської.
Встановлення пам'ятників в цьому регіоні завжди вважалася тонким політичним справою. Так, ряд громадських організацій Румунії до сих пір наполягає на встановленні де-небудь на Буковині пам'ятника Стефану Великому, об'едінітелю румунської держави. Однак в українській історії він проходить як негативний герой, тому знайти компроміс не вдається.
Тільки-но сходить сніг навесні, до життя пробуджуються одні з найулюбленіших дерев, що ростуть у наших краях. Вони прикрашають вулиці українських міст та парки, а також ліси та поля. Вони ростуть майже скрізь. Це берези.
Весна ще не запанувала у світі, а під білою березовою корою вже стрімко біжать соки. Це гарне дерево після зимового сну готується до нової пори.
Спершу набухають яскраво-зелені березові бруньки.