1.Здесь, на поле Бородина, русская армия покрыла себя неувядаемой силой. (обстоятельство места) .
2.Весной, в начале марта, возвращаются из теплых стран стрижи и ласточки. (обстоятельство времени) .
3.Онегин, добрый мой приятель, родился на брегах Невы. (приложение без союзов)
4.Он во многих отношениях был разносторонний человек, то есть человек на все руки. (приложение с союзами: то есть, а именно,... )
5.Все слушали рассказы фронтовика очень внимательно, особенно мальчики (разные члены предложения со словами: особенно, даже, главным образом, в частности, в том числе и пр. )
6.В дружбе нет никаких иных расчетов, кроме нее самой. (дополнения с предлогами :кроме, помимо, сверх, за исключением.. )
<span>Допишите, пожалуйста, сами предложения с несколькими союзами (они перечислены после 5-го предложения), и с несколькими предлогами (после 6 предложения) и вполне достаточно, как раз десять и получится. Удачи...</span>
Ну вот мой диалог:
-Привет, Толя
-Привет, Коля
-А ты знаешь что такое телепередачи?-спросил Толя
-Нет, а ты знаешь? - спросил Коля
-Я тоже не знаю! А давай спросим Петю?- ответил Толя
- Довай! - сказал Коля
Толя и Коля спросили у Пети, знает ли он что такое телепередачи? Петя тоже не знал что такое, и ему стало интересно, что это всё таки такое!
Мальчики воспользовался интернетом, и узнали что это такое!
Толя начал читать:
Телевизио́нная програ́мма, телепрогр́амма, телепереда́ча — видеоряд, обладающий единым назначением и некоторой целостностью (сюжетом), показываемый по телевидению.
Мальчики поняли что это такое, и больше не у кого не было вопрос "что такое телепередача?"
У меня получилось так!)) Наверно правильно!)) Удачи тебе!))
Лелечому - прикметник, означає належність, якому? початкова форма - лелечий, присвійний, чоловічий або середній рід (це залежить від того іменника в реченні, до якого це слово є означенням) давальний відмінок, однина, означення.
Перший православний храм у Вінниці був заснований у середині ХVІ століття і названий на честь свв. Косьми і Дем’яна. Він був дерев’яним і проіснував до 1832 р.
Придушення польського повстання проти Російської імперії 1830 року обернулось для етнічних поляків, що жили на Поділлі, ще й скасуванням католицьких монастирів. Зокрема, домініканський монастир у Вінниці було скасовано рішенням Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора від 19 листопада 1832 р. Він потрапив до числа десяти католицьких монастирів, ліквідованих у 1831-33 р. як таких, що „не відповідали своєму призначенню через незначну кількість ченців і нестаток засобів на їхнє утримання”. Отож, його приміщення було передано у підпорядкування православного духівництва, і храм перейменували в Преображенський собор.
Собор у різні часи відвідували поважні особи, імена яких вписано в історію. Першим серед таких 1847 року був Микола І з синами Олександром і Миколою. Через рік цар власноручно підписав проект реконструкції собору, яку почали лише 1860 року. 8 травня 1916 р. Преображенський собор відвідував і Микола ІІ, останній російський імператор.
Бував у цьому храмі й один із видатних вінничан — письменник Михайло Коцюбинський. І не просто бував. Тут Михайло Михайлович приймав Таїнства водохрещення і шлюбу. Не обходив храм й Микола Іванович Пирогов, який мешкав поблизу Вінниці цілих 25 років.
2.jpgЄпархіальний архів зберігає відомості й про відвідини храму іншим історичним персонажем – Симоном Петлюрою. “Наприкінці квітня 1920 р. Вінниця втретє стала столицею УНР. 5 травня о 10 годині ранку Головний отаман під звуки маршу вийшов зі свого вагона в супроводі військового міністра Сальського. Хор школярів-залізничників вітав отамана національним гімном. О 10-15 Петлюра прибув у собор”.
Пам’ятають стіни святині й візит сюди у 1920-му році керівника польської держави Юзефа Пілсудського.
Протягом ХХ століття собор двічі закривали. Вперше – 1930 року. Тоді храм перетворили на склад гуми. Вдруге – 1962-го, коли в церковному приміщенні розмістився спортзал.
У 80-х роках у приміщенні храму був розміщений зал органної і камерної музики, що проіснував до 1990 р., коли за рішенням обласної і міської влади собор знову передали Церкві.
Через декілька років над фасадом храму було добудовано дві бані. Приміщення набрало нинішнього вигляду, що має більше спільного з православним храмом.
Преображенський собор є окрасою міста, а його зображення часто використовується як візитівка Вінниці.
