Не треба дякувати мені, це я повинен дякувати тобі.
<span>Ахіллесова п'ята - слабке місце людини,
дамоклів меч - небезпека,
мідасів суд - суд неука,
слуга Мельпомени - актор,
спочивати на лаврах - насолоджуватися успіхом,
сізіфова праця - нескінченна робота,
авгієві стайні - забруднене місце.
Всі фразеологізми походять з грецької міфології.</span>
Гуляли хлопчик і дівчинка. Збирали у лісі гриби. Знайшли три грибочки на купці листя. Присіли, хотіли їх вже збирати, коли з під листя виглянув їжак. То він ніс на собі ці грибочки і купку листя.
Добрі слова – це сади
<span>Добрі слова – це коріння </span>
<span>Добрі думки – квіти </span>
<span>Добрі справи – плоди. </span>
<span>- Отже щоб справи були ваші добрими треба, щоб і думки і слова теж були добрими.</span>
Дуже швидко пробігло спекотне літо, і тепер лісові ділянки, галявини, струмочки і ставки підпорядковані до вересня. Вранці вже прохолодно, а вдень гріє сонечко. Воно ще нагадує про літнє тепло. Після довгої виснажливої роботи відпочивають поля, зібраний урожай в садах. Тепер скрізь усе сповнене прохолодою осінніх місяців. Часто на небі з’являються сірі хмаринки, мрячить нескінченний дощик. Ніби поринувши у думи, затужив безмовний ліс. Скоро на деревах не залишиться жодного листочка, гілки не будуть захищені від бездушних дощів і морозів. <span> Ось кленовий листочок не поспішаючи вальсує в повітрі. Ніби поринувши у думи перед довгими зимовими сновидіннями, сумно поскрипує немолодий вже дуб. Навколо одягненого в мох трухлявого пенька розташувалися стрункі опеньки. Їх тут дуже багато, всі вони так і хочуть потрапити в кошик. Травка вся зблякла і опустилася до землі, і лише крихітні червонуваті зірочки вересу приносять радість.
Ми бачимо, як високо в небі на прощання кружляють журавлі. Вони прямують у теплі краї і сумно курличуть про те, що прийшла осінь. У такі миті нам стає сумно, ми починаємо розмірковувати про наше призначення у цьому прекрасному світі.</span>
