На математику я завжи беру із собою олівець і лінійку.
Битися поодинці – життя не перевернути.
Вовків боятися – в ліс не ходити.
Грамоті учиться – завжди згодиться.
Двом смертям не бувати, а однієї не минути.
Життя прожити – не поле перейти.
Любиш кататися – люби і саночки возити.
Я люблю свою батькiвщину.
Ось уже i настав вересень.
Це мiй улюбленний герой .
Сьогодня задали багато домашнего завдання.
Це перщий мiй учитель.
<span>Нас так довго вели до майбутніх зірок комунізму,
Аж в очах потемніло від спалахів тої зорі.
Занедужали ми, занедужала наша Вітчізна.
Навіть вогник свободи жевріє лише – не горить.</span><span>По-звірячому били,кидали кати нас за грати.
Йшли щляхами негоди наосліп кудись,хто куди.
В українські серця вкарбувалися прокляті дати
І наруги, і зради,зневіри, ганьби і біди.</span><span>Наша мова-душа,в ній надія , і радість,і пісня.
Українці ми з нею, а не хохоли з давнини.
Від Петра до тепер познущалися з мови навмисно:
І “браточки”, і ляхи, і твої, Україно,сини.</span><span>Що ж скаженним душі чорнота притаманна,
Не холонить у них каменець яничарських сердець.
Україну роздерти-таке їх негідне завдання
І до ради нової вести нас ізнов, як овець.</span><span>Ну,і йдіть, хоч до дідька, кому не болить Україна.
А нам воля і праця, і небо свое голубе.
Батьківщина одна,наша матінко кревна,едина.
Збережемо ж її, українці, а, значить, себе!
</span><span />
