Нас вчать батьки , вчителя i iншi люди ,що кожен з нас неповторний и треба зберiгати власну iндiвiдуальнiсть , але icнуе вона , чи нi? Людей можно подiлити на великi группи, крiтерiями може бути будь що, хоббi, суцiльний стан , зовнiшний вигляд , тодi ми побачимо що багато людей мають однаковi думки , серед них можуть бути навiть схожi люди мов блiзнюки.Тодi iндивiдуальность бувае на клiтинному (бioлогiчному) рiвнi,бо серед 7 млн. людей знайдеться схожий, але це не обов"язково ,розвивайте свою творчу натуру, досягайте мрiй , кожен шлях людини iндивiдуальний , помилки що вiн робить, досвiд - ось що робить людину неповторную , неповторним треба стати , а не народитися .
Сказка про отрицательные местоименияВ
далеком царстве Отри-Ударность и Отри-Безударность проживали
отрицательные местоимения. Эти местоимения редко отвечали или
разговаривали. Они только показывали свои плащи, на которых были
написаны их имена.Но среди таких местоимений жило местоимение Никто. Оно все время не слушалось и хотело перейти в другое царство.Как-то к нему подошел волшебник и спросил: - Почему ты такое грустное?Никто ответило:- Потому что моё имя никогда не пригодится, и я вообще не хочу жить в государстве, где одни ни-, да не-. Волшебник улыбнулся и посоветовал:- Ты же само сейчас сказало одно из отрицательных местоимений! Попробуй не говорить целый день отрицательные местоимения.Никто кивнуло. К концу дня Никто встретилось с волшебником. Волшебник поинтересовался:- Ну как мое поручение?Местоимение ответило:<span>-
Сегодня в полдень, когда я прогуливался, ко мне подбежало местоимение
Никакой и спросило, не будет ли кто-нибудь из моих родственников
участвовать в чемпионате по прыжкам. Я ответил, что вроде бы никто! И , О
чудо! Я понял, что местоимения нужны!!! Я посмотрел на свой плащ, и там
было написано мое имя. Спасибо тебе, добрый волшебник, что объяснил на
примере. До свидания!!!»</span>
Думаю, що багато кому приємно дивитися на симпатичне дівоче обличчя з обкладинки глянсового журналу, на милу дитину, на елегантного чоловіка. Ми милуємося красивими людьми. А Антуан де Сент-Екзюпері у своїй знаменитій казці «Маленький принц» сказав: «Найголовніше — те, чого очима не побачиш».
<span>Що це — «те»? Що є найголовнішим у нас, чого ми не бачимо? Душу? Вихопіть, щира краса людини насправді непомітна. Але якось же вона виявляється... В милосерді, чуйності, здатності любити... Згадаємо добре чудовисько з казки «Червоненька квіточка», якого Настенька покохала саме за красу душі. Згадаємо дзвонаря Квазімодо з «Собору Паризької Богоматері» Гюго, під потворною зовнішністю якого виявилися світлі почуття. Але ж некрасивим і інвалідам набагато важче зберегти щиросердечну красу, аніж звичайним людям. Саме обділені Богом фізично, вони нерідко бувають озлоблені на увесь світ. Якою ж силою душі треба володіти, щоб не образитися за таких обставин на всіх? </span>
<span>Одного разу я прочитала в якійсь газеті історію дівчини, прикутої до інвалідного крісла. Ця дівчина вийшла заміж і, за її словами, зовсім щаслива. Бабусі на лавочці біля під'їзду, звичайно, розпускали плітки: «Дівчисько-то — інвалід, В тут раптом — весілля! Ну яка дружина з каліки?» Не знали бабусі, що дівчина ця — не звичайна, а «чудова» — так називає її чоловік. Не знали вони й іншого: у молодої подружньої пари багато друзів, які приходять до їхнього будинку, щоб поспілкуватися із завжди веселою і привітною господинею. І для них не існує інвалідного крісла, вони його просто не помічають... </span>
<span>Краса внутрішня непомітна, вона виявляється в усіх учинках людини, — у її душі. Це гармонія із самим собою та навколишнім світом. Вона руйнує стіну нерозуміння, зла, ненависті. Вона зігріває всіх, хто знаходиться поруч з людиною, яка її випромінює. Чи знає хто-небудь, звідкіля береться ця душевна краса? І звідкіля береться душевне каліцтво? Мені здається, що все це дано понад силу. Шкода тільки, що людей, красивих щирою красою, так мало. Але вони є, і це вселяє оптимізм. Напевно, той, хто не оцінить цю красу, не оцінить уже нічого в людині, навіть привабливу зовнішність... </span>
<span>І я впевнена, що щира душевна краса — це та сама краса, що врятує світ. </span>
Сьогодні у нас в гостях депутат селищної ради Селіванов Ілля Валентинович.
Ілля Валентинович скажіть будь ласка- "Чи все можно купити за гроші?"
- " я вважжаю, що за гроші не купиш людяність та порядність. А також здоров/я. Треба збагачюватись не матеріально, а духовно."
-" А як на вашу думку можно дбати про людяність нинішній молоді?"
- " Приеднуватись до різних благодійних акцій та допомагати творити добрі вчинки."
"Весна і я"
Мені дуже подобається ця пора року , тому що з початком цієї пори року вся природа пробуджується , заливається ясними кольорами і сонячними моментами. Із того моменту як я народилася весна стала особливою порою року для мене , ніби нас щось поєднує , якийсь міцний ланцюг . Я думаю , що всі пори року чудові і мають щось своє , але весна відповідає за пробудження усього живого .
Із початком зими вся природа засинає , щоб хоч три місяці відпочити від перевантаження :деякі птахи відлітають в теплі краї , деякі тварини лягають у сплячку , а земля вкривається білою пухнастою ковдрою .Через три місяці , знову все пробуджується . Ось тому для мене весна є особливою і я думаю зі мною погодиться кожен .