Троє братів Пре, При та Прі йшли по гірському плато.
Я премудрий, прегарний! - вихвалявся перший брат - Пре.
- А я - насуплено мовив При, - приєднуючись до слова ставити, надаю йому аж 14 значень, а в слові приймати маю аж 18.
Наймолодший брат Прі повільно йшов позаду. Він був скромний і не любив вихвалятися, бо вживався лише у трьох словах.
Пре та При так захопилися хвастощами, що не помітили, як полетіли у прірву.
- Як мені препогано! - кричав Пре.
- Прийди на допомогу! - волав При.
Прі підійшов до ущелини і... витягнув схвильованих братів.
<span>- Вибач, брате, - винувато мовили Пре та При. Ми зрозуміли, що не можна жити без дружби. Спасибі тобі. Ніколи не називатимемо образливим прізвиськом. У тебе ж таке гарне прізвище!</span>
У лісі ми назбирали багато грибів-маслюків, лисичок, польских.
Опускаю, спускаю, знижую, зменшую, принижую, кидаю.
Ой мамо рідна, ти ж мене не жди! (Пісня "Мальви" Володимир Івасюк)
Україно моя, рідна мати моя, хто ти є? ( "Україно моя" Олесь Бердник)
Радуйся, радуйся земле ти моя,
бо попрощалася люта зима ("Земле моя" Катя Бердик)
Мам, а можна я до тебе завтра приїду? ( пісня "Мама" Кузьма)
Чуєш, мамо, більшого нема дива, за пісні, що ти дала як папороть цвіла. ("Чуєш, Мамо" Михайло Ткач)
З давніх часів вважається, що саме у слові можна відчути дух народу. Та чи так воно насправді?
Кожен українець володіє своєю рідною мовою, тому це дає змогу українському народу бути одним цілим. Ми всі різні, але почуття єдиного в нас однакове. Як казав Іван Огієнко: "Мова – це наша національна ознака, в мові - наша культура, сутність нашої свідомості". Саме мова робить нас народом. Саме вона виділяє нас з поміж інших. Мова породжує слово. Слово - це думка народу, тому все взаємопов`язано. Без мови не існує слова, а без слова існування народу - неможливе. Душа народу це і є - слово. У кожного народу своє слово, тому і своя власна душа.
Отже, мова - це єдиний доказ того, що душа народу саме у слові, а слово, в свою чергу, це душа народу.
