Крізь панував осінній спокій: у садку, у полі - на городі.
За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає
І сонце спатоньки зове
У синє море: покриває
Рожевою пеленою.
Мов мати дитину.
Очам любо. Годиночку,
Малую годину
Ніби серце одпочине,
З Богом заговорить...
А туман, неначе ворог,
Закриває море
І хмароньку рожевую,
І тьму за собою
Розстилає туман сивий,
І тьмою німою
Оповиє тобі душу,
Й не знаєш, де дітись,
І ждеш його, того світу,
Мов матері діти.
Дев'яностокілограмовий, тридцятидобовий, сорокахвилинний, сімдесятимільярдний, вісімдесятитонний, п'ятсоткілометровий, п'ятдесятирічний, шістдесятиметровий
Восени зовсім не хочеться дощу, тому що й так стає прохолодно, часто
дме вітер, погода похмура й непривітна. Осінній дощ сумний та холодний.
Його краплі швидко збігають по листям дерев, а далі листя саме з жалем
падає додолу.
Осінній дощ показує нам, що літо закінчилося, а природа
готується до зимового сну. За стіною дощу десь угорі ховається чисте
небо й сонечко, якого так не вистачає в холодну пору року! Але у
природи немає поганої погоди, та навіть дощ залишає по собі одну
приємну річ – свіже повітря. Після дощу восени так легко дихається!
1) голуб*ятко, здоров*я,прем*єра
2) подвір*я,Мар*яна, Валер*ян
3) роз*яснив,від*єднати,об*їхав
4) Дем*ян, Дем*янівка, Дем*янченко