Яка я щаслива, що народилася в Україні! Моя країна найкраща для мене, а такої гарної, співучої ті мелодійної мови, мабуть, не існує в цілому світі.
Пісні здавна лунають на українській землі.Жодне свято, жоден обряд не обходиться без них.Українці співали і в радісні, і в сумні хвилини життя, співали під час роботи, відпочинку- пісня супроводжуе людину все життя
Декілька тисячоліть тому, українські пісні лунали при королівських дворах Польщі, Чехії, Італії і навіть у Франції. І мабуть не просто так, такі видатні композитори як Людвих ван Бетховен, Йоганн Себастьян Бах, Ференц Ліст запозичували для своїх творів, музичні теми з українських пісень.
Мені дуже приємно говорити, що такіневелички шедеври створювали не тільки видатні композитори і поети, а й ще звичайнісінький народ. Навіть коли селяни, були знесилені важкою роботою, вони знахолили в србі сили співати під час роботи. Мабуть саме пісняполегшувала їхню важку працю. Боець знаходив для себе сили в українській пісні, мати співала, цих легких,як сон, пісень над колисковою дорогих своїх дітей, трудівник почував легкість і бадьорість від ії генфального ритму.
Українська народна пісня- яскравий вираз талановитості нашої нації, це- душа народу
<span>Спільнокореневі слова – це слова, що утворені від одного, спільного кореня.
</span>
Спільнокореневі слова до слова «тінь» - затінок, тінистий,
затінений, тіньовий, затіняти,
притіняти, відтінювати.
І розмовляли вони довго-довго.Моя бабуся завжди розповідала мені про своє дитинство.
Додаток!!
Кого?Що? - знахідний відмінок
Як красиво в осінньому лісі! Дерева та кущі вбралися у різнобарвні шати: золотисто-жовтий, вишнево-червоний, темно-зелений. Серед строкатого листя чітко вирізняються чисто-чорні або сліпучо-білі стовбури. Кожне дерево має своє особливе вбрання, свої неповторні відтінки кольорів. Все залежить від його породи: ясен це чи береза тощо.
У сонячний день осіннє листя буквально світиться в променях! Сонце ще гріє, але повітря вже холодне, свіже та чисте. І якось незвично тихо осіннім днем в лісі.Тільки чути під ногами: «шур-шур». Це опале листя м'яко вкриває до весни висохлу та поруділу траву. Або ще один лист відірветься від гілки і майже без звуку опуститься вниз, до інших листочків.
Восени в лісі спокійно. Звірі поховалися: вони готуються до зими. Птахи кричать вже десь високо в небі. Вони збираються в зграї, щоб летіти на південь. У такі дні прогулянка лісом дуже заспокоює та приносить неабияке задоволення. Можна досхочу повалятися на пухкому листяному шарі, неначе на килимі, і навіть одяг залишиться чистим.
А якщо дощ пройшов, чи ще мрячить, то все одно буде добре пройтися лісом. Тільки треба вдягнутися тепліше, надіти гумові чоботи, щоб не замерзнути та не промочити ноги. І звичайно, варто взяти з собою кошик, а в супутники - людину, що розбирається в грибах. Адже осінь в лісі - грибна пора. Цих мовчазних, їстівних та поживних мешканців лісу потрібно шукати - вони ховаються під опалим листям, у моху.
<span /><span>
<span>
</span></span>
