[ш ч е | л е | п а], друга Е - наголошена.
– Привіт! Слухай, друже, можеш відповісти на одне важливе питання?
– Привіт. Так, я тебе уважно слухаю.
– Ми ж давно дружимо. То як ти вважаєш, чи заслуговую я називатися справжнім другом?
– Звісно. Навіть не сумнівайся.
– Чому ти так вважаєш?
– Справжній друг завжди допоможе у скрутну хвилину, підтримає. Він буде стояти за друга стіною навіть у найскладніших ситуаціях Не дивлячись на всі недоліки товариша буде дружити. Ти – саме такий!
– Дуже дякую тобі, я радий, шо ти вважаєш мене своїм другом.
Корінь навчання гіркий, а плід його солодкий. Знання багато місця не займає і в житті допомагає.
Повинно бути що корені ті ж самі . але я невпевнений
<span>Мирослава впала на ноги, не пускаючи своєї зброї. Звалившись несподівано в пропасть, вона, проте, не почула ані на хвилю страху. Неприятельки стояли, не зводячи ока одна з одної. Раптом ведмедиця вхопила в передні лапи великий камінь і, зводячись на задні ноги, хотіла шпурнути ним на Мирославу. (За І. Франком). Під'їхавши до воріт, хлопець сплигнув з коня. (А. Головко). Спускали відро, журавель хрипко скрикував, і відро з зітханням топилось, холодно побулькуючи, випускаючи горішній дух. І коли відро похилитувалось на цямрині, то воно вже пахло не сухим залізом, а мокрим, і ми, відгинаючи дужку, пили студену воду, од якої зуби ломило. (Є. Гуцало). </span>