Моя розповідь буде про птахів, точніше, про одного з них. Я розкажу про дятла. Одного разу я поїхав до родичів у село. Там я гуляв у їхньому саду, великому та старому.І ось, під час моєї прогулки, я почув голосне: “Тук-тук!” . А потім пролунало чітке рипіння дверей: “Тр-р-р!”. Немовби хтось постукав, і для нього самі відчинилася старі та незмащені дер'евяні двері. Але у садку навколо мене ніяких дверей, звісно, не було! Я почав здивовано озиратися, а тим часом звук пролунав ще раз, над самою моєю головою.Аж тоді я побачив, як щось червоне майнуло на стовбурі дерева. Я здогадався, що це дятел. У тіні старої розлогої яблуні спочатку можна було помітити тільки червоний капелюшок птаха. Чорно-біле пір'я дятла я побачив пізніше, коли очи звикли до тіні.Бачити дятла перший раз у житті для мене було так несподівано! До того ж на старому стовбурі дятел виглядав дуже нарядно. Відтак, я аж завмер на місці від подиву та захоплення.Птах-трудівник старанно перебирався по стовбуру то сюди, то туди. Довгим дзьобом він стукав по дереву та прислухався. А відчувши шкідника, що сховався під корою, встромляв у дерево дзьоба та видавав своє фірмове: “Тр-р-р!”. Побачивши мене, дятел кумедно повертів голівкою в червоній шапочці, трохи почекав. Оскільки я не намагався вилізти на його дерево, цей працьовитий птах спокійно продовжив свою справу.Я довго спостерігав за дятелом, аж поки він перелітів на інше старе дерево. У високій густій кроні абрикоси його вже не стало видно. Але я ще довго чув: дятел продовжував працювати.
Учора ми всім класом ходили на екскурсію до океанаріуму. На вході нас зустрів пірат - гроза морів, з яким ми відправилися покоряти глибини. В першому залі океанаріуму була потонула на дні шхуна. В її ілюмінаторі можна було спостерігати за життям у підводному світі: плавні рухи рибок із дивовижними назвами, різнокольорові корали, незграбні краби та омари. А далі ми посправжньому занурилися у дивовижний підводний світ. <span>Потрапивши у скляний тунель, що знаходиться на глибині </span>два метри під водою,<span> ми замилувались поважною черепахою, яка пропливала саме над нами з почтом численних барвистих рибок. Від неї нас відокремлює лише акрилове скло товщиною 8 см. А потім ми відвідали акваріум для акул. Нам було дуже цікаво слухати екскурсовода та спостерігати за рибами.
</span>
Жили-были на полянке до, ре, ми, фа, соль, ля, си. Жили дружно, веселились, танцевали, песни пели:
Мы – нотки веселые,Нас – ровно семь.И спутать нельзя нас,Поверьте, ни с кем!Поем, веселимся.Танцуем, играем,На праздник веселый Мы всех приглашаем!
Но вдруг на их чудесную, сказочную поляну нагрянул Соловей- разбойник увидел весёлые нотки, схватил ноту фа и потащил в своё логово, чтобы нотка пела ему песенки.
Вошли они туда, а там князь стоит у дверей их встречает. Рассказали нотки князю о своей беде и велел князь снаряжать поход по спасению ноты ФА.
Нотки пошли выручать из беды свою сестренку ноту фа, без неё у них не получалось сыграть музыку. Шли нотки, шли и видят впереди стоит замок.
Привели Илью Муромца в замок и велели возглавить тот самый поход, за ним, как всегда, Алёнушка увязалась. Собрались, слона заморского взяли с собой и отправились в путь дорогу.
Долго пришлось искать разбойника, много лесов было исхожено, много было сапог изношено
Попался Соловей-разбойник и досталось ему от Муромца. Связал его Илья и отправил за море. Освободил Илья нотку и вернул подружкам.
Кто очень любит музыку,Тот встретит нас везде.Мы – ноты, звуки музыки Расскажем о себе.
Когда нотки пришли домой они стали веселиться и петь песни
Мій дідусь Михайло середнього зросту, у нього кругле обличчя. Дідусь носить вуса. Волосся на голові у нього вже майже все сиве, і вуса теж. У дідуся густі брови, чорні з сивиною. Ще він має гарні світло-карі очі. Якщо дідусь сердиться, його брови грізно хмуряться. В цей момент він може одним поглядом навести страху на того, хто з ним сперечається. внуки, тобто я і мої двоюрідні брат і сестра, слухаються дідуся з першого разу. <span>Дідусь вміє робити все! У нього золоті руки. Він водить машину, може майструвати різні речі, навіть меблі. Дідусь Михайло - дуже цікава людина.</span>