Скоро прийде зима.
Птахи покинуть нашу країну.
Завтра настане вівторок.
Слухаючи розповіді моїх батьків про те, яке у них було дитинство і як вони жили колись, я задумуюся про своє існування. Мені хочеться також бути такою веселою, щасливою і безтурботною. Звичайно, що у моїх предків не було таких покращених умов побуту, не існувало інтернет-зв`язку, не мали такого високого розвитку технологій. Проте люди були більш дружніші, веселіші, більш згуртовані, хоча, звісно, у той час також мали місце певні проблеми. Мені здається, що тодішня молодь була більш впевненою у своєму майбутньому, планували, здобували, розвивали.
А для мене сьогоднішня дійсність зі своїм технологічним прогресом у всіх сферах не є такою прекрасною, безтурботною, надійною. Виною моїх вагань стала несправедлива війна на Сході, яка зачепила увесь світ. Братська країна вирішила, що має право відбирати у нас щасливе дитинство, руйнує наші плани і сподівання, посягнула на спокійну старість літніх людей. Люди, з якими мої батьки були колись як рідні, сьогодні стали ворогами; ніхто не міг собі колись уявити наших побратимів зі зброєю в руках проти нас. А ми, діти наших батьків-прадідів, дізнаємося що таке війна з росіянами, з котрими колись наші предки пліч-о-пліч відбивали ворога-загарбника. Усе це – жахливі речі, які важко сприймаються і, які нелегко усвідомити.
Я краплинка, я вода –
<span>завжди свіжа, молода. </span>
<span>Я весела, я привітна, </span>
<span>я на світі всім потрібна. </span>
<span>Я роблю велику справу, </span>
<span>вмить вгамовуючи спрагу. </span>
<span>Напою дощем рослини, </span>
<span>ріками до моря плину. </span>
<span>У веселці я барвиста, </span>
<span>у росі я промениста, </span>
<span>у струмочках я весела, </span>
<span>я живу в містах і селах, </span>
<span>я змиваю бруд, без мене </span>
<span>не була б земля зелена. </span>
<span>Я краплинка, я повсюди – </span>
<span>не жили б без мене люди.</span>
В кожному твори э прикметники.Прикметники допомагають авторам пидкреслити свою думку.Навить ми в своэму повсякденному житти використоруэмо прикметники.Гарний,сумний,прекрасний-ци слова ми використовуэмо завжди.
Картина Ф.Манайла милує око своєю красою,адже на ній зображена золота осінь.Дивлячись на цю картину ,я відчуваю душевний спокій.Бо ця картина створює чудове враження .На картині зображений пейзаж осені .Осінь зображена саме на початку.
якщо уважно розглянути пейзаж осені то зразу ми можемо побачити темно-зелені , кольори, багряні, жовто-гарячий.На початку картини зображено білокорі берізки,одягнені в жовтогарячі кольори,тиху річечку,яка простягається до самої верхівки,опале пожовкле листя,яке покриває соннв береги і жовтява трава. Позаду знаходяться сільський хатинки які ледь замітно за багряними деревами та кущами позаду.Позаду хатин розташований темний ліс,який заховує. темну гору,яка тягнеться геть-геть вдаличінь.Дерева на цій картині зображено порізному:деякі жовтогарячі,багряні,вогненно-золоті,вогненно-червоні.Зразу замітно,що темне небо протичставляє золотим віттінкам листя.Очевидно,що художник передає стан спокою,адже немає вітерця,спокійна річка це передає стан спокою.
Я зачарована вправністю художника,адже щоб намалювати такий красивий пейзаж треба бути справжнім майстром,щоб зобразити осінь у красивих відтінках.