Встаю-теп.час, підходжу-теп.час, пильную-теп.час, сіріє-теп.час, збирається-теп.час, вибігають -теп.час, опускають-теп.час, хрумають-теп.час, набираються-теп.час, повисає-теп.час, зникають-теп.час, пасеться-теп.час, випливати- неоз.ф., підхопити- неоз.ф., відходити- неоз.ф.
Привіт
Привіт
Що робиш?
Читаю книгу
Яку?
Підготовка до зно
І яку тему читаєш?
Орфоепічні норми в українській мові
І про що там розповідається
Правлила вживання апострофа, мягкого знака ...
Ну папа до мене мама звоне
Бувай
Іменники: долинах, (від) винограду, мли, громади, сонця.
Прикметники: глибоких, зелених, сизлї, кам'яні, рожеві, вечірнього, повних.
Дієслова: тіснились.
Ще зовсім недавно сонечку було важко дотягнутися до землі, крізь волохаті, сіро-сині, неначе брудні, вологі хмари. Ще зовсім недавно біліли подвір'я сріблястим снігом. А сьогодні біліють своїм святковим вбранням вишеньки і яблуньки, грушки й сливки, неначе наречені. А красені-каштани у відповідь на сліпучо-білий, такий чистий цвіт "дівчат" викинули свої свічечки-пірамідки з жовто-червоною облямівкою. Та й берізка цієї весни майже не відстає від найновіших тенденцій моди: у неї цьогосезонна сукня із жовто-зеленого бісеру, що нагадує різної довжени сережки, які кокетливо звисають або гойдаються, коли їх, ніби ненавмисно, займає вітер-пустун. Черемха знову буяє цвітом і похощами, які ні з якими іншими не сплутаеш. Мабуть, то справжні французькі парфуми, які Весна привезла з самого Парижа. Лише старі дуби якось не зорієнтувалися, що цієї весни одягти. Їм, дідусям, ще не зрозуміло, чи то вже справжнє тепло, тому так довго і світять своїм кістяком у лісі. А яким килимом Весна вистелила землю: на зеленому тлі - то жовті цяточки кульбаби, то сині рясту або проліска, то темно-фіолетові курячої сліпоти. Все навкруги дихає свіжістю та молодістю весни.
