Той хто втратив добру людину( поссорился, предал, разлюбил) той щастя не має, бо та людина була особлива. І якщо будемо втрачати добрих людей , щастя мати не будемо.
Мама я так по тебе скучаю Почему ты уехала Я знаю что тебе нужно было уехать потому что это работа ты меня кормишь одеваешь заботишься обо мне Я так по тебе скучаю Почему ты меня с собой не взяла но я понимаю что Работа есть работа но семья это тоже почти как работа пожалуйста приезжайЯ знаю что тебе нужно было уехать потому что это работа ты меня кормишь одеваешь заботишься обо мне Я так по тебе скучаю Почему ты меня с собой не взяла но я понимаю что Работа есть работа но семья это тоже почти как работа пожалуйста приезжай скорей не забывай меня
Найбільше й найдорожче добро в кожного народу - це його мова. Вона є найціннішим скарбом людини. Кожен народ оберігає цей скарб, його чистоту, мелодійність, багатство.
<span>Любов до своєї мови, любов до батьківщини споконвіку живуть у людських серцях. </span>
Мова – це душа народу.<span>Мова - найважливіший засіб спілкування, пізнання і впливу. Слово надто багато важить у людському житті. Воно вмить змінює настрій, робить нещасливого щасливим. </span>
<span>Мова-це не просто спосіб спілкування, а щось більше, значуще. Мова - це всі глибини духовного життя народу,його історична пам'ять, найцінніше надбання віків. Мова-це великий дар природи, розвинутий і вдосконалений за тисячоліття.</span> З перших днів свого існування немовля чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Мелодійна, неповторна українська мова – скарб нашого народу. Тож не паплюжте її. Бережіть цей дорогоцінний скарб, адже наша українська мова – це золота скарбниця душі нашого народу.
Мабуть у кожного є тваринка: котик чи хом' ячок, папуга чи шиншила.
У мене собачка, яку звати Топік( можна і друге ім' я вставити). Мені його купили на день народження. Прихожу додому, захожу в спальню як завжди, і бачу собачка сидить!!! Я так зрадів(-ла), радості не було меж.
Я почав дивитися за ним: за його звичками, за поведінкою.
Якось коли я гуляв з Топіком, він як завжди бігав, лякав голубів, що ті аж взлітали. До мене підходить хлопець, вищий за мене і каже:" Чого ти тут гуляєш? Це моя територія" Й зжавши руку в кулак підійшов ближче. Я злякався, думаю зараз наб' є. І в цей момент Топік як загавкав на нього,
почав гарчати, хотів укусити, а той хуліган як побіг, а Топік не став доганяти, він розумний собака.
С тих пір мене бояться, і хочуть дружити, бо знають, що ніякий хуліган не нападе на мене.
