<span> Уявіть собі на хвилинку місто Миколаїв, скажімо, років 130 тому. У місті мешкало 47 тисяч чоловік, із них 25 тисяч чоловіків і 22 тисячі жінок. Повністю неписьменних налічувалося більше 18 тисяч. І вже в ті часи почали відкриватися школи, дитячі садки, бібліотеки. </span>
<span> Так, так, звісно, на той час в місті вже були бібліотеки. Та це були навчальні бібліотеки, призначені для підготовки спеціалістів морської справи, вчителів, тобто, для дорослого населення. Проте, чи потрібна місту дитяча бібліотека, ніхто навіть і не думав. </span>
<span> Та все ж така людина знайшлася. Це була дочка статського радника Поліна Треммер. У далекому 1876 році вона просила губернатора міста дозволити їй відкрити бібліотеку для дитячого читання по вулиці Спаській, у будинку 26. І вона одержала такий дозвіл. Тоді в бібліотеці було всього 176 книжок, з них 24 - іноземними мовами. </span>
<span> 1920 р. У місті починають відкриватися нові бібліотеки, в яких могли читати і діти. </span>
<span> І вже у 1921 році свої двері гостинно відчинила міська дитяча бібліотека, яка вважалася Центральною і мала всього один відділ – читальню. ЇЇ книжковий фонд складав 5000 примірників книг, користуватися якими можна було безкоштовно. Бібліотека для читачів працювала всього 3 години на день, та це не вплинуло на кількість читачів. Бажаючих було достатньо. </span>
<span> Після 1923 році в бібліотеці працює новий відділ – абонемент. </span>
<span> Після того, як організувалась Миколаївська область (1937 р.), міській дитячій бібліотеці було надано функції обласної, якою вона є і до сьогодні.</span>
Завірюха - ШКВАЛ, ХУРТОВИНА, ЗАВІРЮ́ХА<span> (сильний вітер із снігом), </span>ХУРТОВИ́НА<span>, </span>МЕТЕ́ЛИЦЯ<span>, </span>ВІ́ХОЛА,ЗАМЕТІ́ЛЬ<span>, </span>ХУ́ГА<span>, </span>ЗАВІ́Я<span>, </span>СНІГОВІ́Й<span>, </span>СНІЖНИ́ЦЯ<span>, </span>ХУГОВІ́Й<span>, </span>ЮГА́<span>, </span>ХВИ́ЩАрозм.,ХУГАВИ́ЦЯрозм<span>., </span>ХУРДЕ́ЛИЦЯрозм<span>., </span>ХУРДЕ́ЛЯрозм<span>., </span>ХУРДИ́ГАрозм.,ХУРТЕ́ЧАрозм<span>., </span>СНІГОВИ́ЦЯрозм<span>., </span>ВІ́ХАЛОдіал<span>., </span>ЗАВІ́ЙНИЦЯдіал.,ЗАМЕТІ́ЛЬНИЦЯдіал<span>., </span>ЗАМЕ́ТАдіал<span>., </span>ЗА́МЕТЬдіал<span>., </span>КУШПЕЛА́діал<span>., </span>КУРА́діал.,МЕТІ́ЛЬдіал<span>., </span>ФУ́ГАдіал<span>., </span>ФУРДЕ́ЛИЦЯдіал<span>., </span>ХВИ́ЖАдіал<span>., </span>ХИ́ЗА[ОХИ́ЗА]діал.,ШАРУ́ГАдіал<span>., </span>КРУТІЯ́рідко<span>, </span>СНІГОВІ́ЙНИЦЯрідко<span>, </span>СНІГОКРУ́ТНИЦЯрідко;БУРА́Н
Повільно- ПОВІ́ЛЬНО, ПОВО́ЛІ, ЗВІ́ЛЬНА, НЕШВИ́ДКО, НЕСКО́РО, НЕСПІ́ШНО,НЕПОСПІ́ШЛИВО, НЕПОСПІ́ШНО, НЕКВАПЛИ́ВО, НЕКВА́ПНО, СПОКІ́ЙНО,ТИ́ХО, СТИ́ХА,РОЗТЯ́ГНУТО, МЛЯ́ВО, ПОМА́ЛУ, СПРОКВОЛА[СПРОКВО́ЛУ],ПОКВО́ЛОМ, ПО́ВА́ГОМ, ЗПРОВОЛО́КОМ, ЗЛЕ́ГКА, ЗАГА́ЙНО, ПОЧЕРЕПА́ШОМУ.,НЕКВА́ПОМ, ХОДО́Юрозм.,СТУПО́Юрозм.,ПОВО́ЛЕНЬКИрозм., ПОТИХЕ́НЬКУ[ПОТИХЕ́НЬКО]розм.,ПОТИХЕ́НЬКУ-ПОМАЛЕ́НЬКУрозм., ПОМАЛЕ́НЬКУ[ПОМАНЕНЬКУ]розм.,ПОМА́ЛУ-МА́ЛУрозм., ПОТРО́ХУрозм., ДЛЯ́ВОрозм., ЛІНИ́ВОрозм., ЛЕДА́ЧОрозм.,ПОСУВОМрозм., СПОВА́ГОМрозм., СПОКВО́ЛУ[СПОКВОЛЯ́]розм.,СПРОВОЛО́КАрозм., ЛЕ́ЛЬОМ-ПОЛЕ́ЛЬОМдіал.; АДА́ЖІО, АНДА́НТ
Не одноразово доводилося чути про різноманітність звичаїв і традицій українського народу які використовувался під час проведення багатьох свят.Як ось на вечір Івана Купала наш народ вірив що той хто знайде квітку папороті матиме удачу протягом усього життя. Дівчата плели вінки пускали на воду і вірили якщо вінок попливе уздовж води то дівчина скоро вийде заміж а якщо пристане до берега то їй ще слід почекати.юНАКИ З ДІВЧАТАМИ СТРИБАЛИ ЧЕРЕЗ ВОГНИЩЕ БАЖАЮЧИ ТАК ВИГНАТИ ІЗ СЕБЕ ЗЛИЗ ДУХІВ ТА очистити свою душу.А на Свят Вечір 6 січня українці готували 12 страв та накривали на стіл.Цього дня вони заводили весь скот до будинку і залишали його тут на ніч.пОСІДАВШИ ЗА СТІЛ ВСІ ЧЕКАЛИ КОЛИ ЗІЙДЕ ПЕРША ЗІРКА І ЛИШЕ ТОДІ ПОЧИНАЛИ ЇСТИ.На Різдво діти та молодь ходили колядувати з будинку в будинок з вертепом прославляючи народження Ісуса Христа.Ось такі традиції мого народу.
Наш народ здавна відзначався своєю високою духовністю. Вона з глибини віків промовляє до нас звичаями, обрядами, піснями, чудовими спорудами і фресками Софії Київської, Михайлівською золотоверхою, справжнім дивом — козацькими соборами, то стали виявом народного бачення й розуміння краси, духовного багатства українського народу.Ми ніколи не були бездуховними, примітивними. А якщо й трапляються окремі «людці», «безбатченки», що готові посягнути па святині, то воші знаходять осуд і ганьбу у людей. Згадаймо, як виступили мешканці села Зачіплянки проти Володьки Лободи, який зазіхнув на святая святих — собор (роман О. Гончара «Собор»).Саме у ставленні до старого козацького собору тут показано духовну сутність народу. А Софійський собор — це втілення душі народної, народного духу, духу, громадянства, мудрості.Духовність людини — це особлива здатність цінувати, зберігати, примножувати найвищі прояви високого, здійснювати лише праведні вчинки, творити добро не заради похвали, а за власним сумлінням. Розумна людина обов’язково приходить до віри в Бога, бо саме у десяти заповідях Господніх — мораль, етика, основні закони людського буття.<span>Ми живемо у скрутні часи. Нині у душах багатьох людей панує хаос. Знецінюються моральні та стичні цінності, часто світом керують неправда і гроші. Люди кинуті напризволяще. Вони зрікаються віри й добра. Тупцюються на місці, наче сліпці, заганяючи себе у глухий кут самознищення. Замість духовних цінностей на першому плані — низькі потреби.
</span>Скарбницею людського духу є мова народу. Адже саме через мову народ передає свої мрії, бажання, прагнення, переживання. Наша мова належить до найрозвиненіших, найбагатших мов світу. Але сьогодні, на жаль, і вона переживає важкі часи. Деякі наші співвітчизники готові легко зректися рідного слова, замінити його чужим. Нині так, як і за часів Т. Г. Шевченка, ми нерідко бачимо плазування перед західним. А наш духовний батько нам заповідав:Не шукайте, не питайтеТого, що немаєІ на небі, а не тількиНа чужому полі.<span>Я твердо переконана, що восторжествує правда на землі, злагода, добро між людьми. Ми усвідомимо заповіти предків, згадаємо про наш святий обов’язок перед історією і сучасністю, перед минулим та майбутнім. Ми будемо берегти духовне багатство нашого народу, примножувати його. Ми повинні задуматися про те, яку духовну естафету наше покоління передасть наступним, які духовні цінності ми створимо, передамо нащадкам.</span>
Н. сорок три
р. сорока трьох
д. сорока трьом
з сорок трьох
о. сорока трьома
м. на сорока трьох
н.симсот шистдесят чотири
р. симсот ШИСтдесяти( тьох) чотирьох
д.семистам ШИСтдесяти( тьом) чотирьом
з. симсот шистдесят( тьох) чотири( рьох)
о. семистами шистдесятьма( тьома) чотирма( рьома)
м. на семистах ШИСт десяти( тьох) чотирьох