Собака — домашня тварина та улюблений друг дорослих та дітей. Опис собаки художній чи науковий часто потрібний для написання гарного твору чи статті. Сьогодні мо розгленемо опис собаки на українській мові, вашій увазі представлено кілька варіантів, які ви можете скомпонувати, щоб самостійно описати свого домашнього улюбленця. Опис домашнього улюбленця собаки Мені завжди хотілося мати собачку, неважливо якої породи та розміру. І ось одного разу, на мій день народження, батьки подарували мені собаку. Я про неї завжди мріяв. З тих пір з нами живе ще один член нашої дружної сім’ї. Ми назвали собаку Альфою. Це ім’я їй дуже підходить. Її порода називається боксер. Наша собака темно-рудого кольору, з білими плямами на грудях і животі. Ще у неї є білі плями на лапах, вони дуже нагадують шкарпетки. Морда у неї чорна. Її шерсть – дуже коротка і тонка, приємна на дотик. У Альфи дуже гарні очі темно – горіхового кольору. По очах завжди можна визначити її настрій. То вона дивиться весело і грайливо, то розумно і серйозно.
Мальовнича, прониклива, чуттева, виразна, мелодiйна
Говорять, що Інтернет незабаром витіснить книжки. Більшість, мабуть, підтримає цю зміну. Проте, на мою думку, це спричине лише деградацію суспільства. Підлітки стають залежними від соціальних мереж. Реальність зміщується на більш пасивне спілкування. Тому,не забуваймо, що в школах діти не лише навчаються, а й знайомляться з іншими, розширюють свій кругозір.Прогнозують, що в майбутньому люди практично не виходитимуть із дому. Все можна буде зробити за допомогою глобальної мережі. І навчатися також. Але це, як на мене, є менш продуктивно, бо вчитель- незамінний порадник і друг, джерело людських знань.Дехто вважає, що оновлення в системі освіти лише підуть на користь. Бо світ бузупинно змінюється, і необхідно йти в ногу з часом.<span>Але, все ж таки, думка кожного гідна поваги. І, можливо, не слід завчасно заглядати в майбутнє?</span>
Квіточки в садочку поливалися теплим дощем.
Хлопці плили річкою до сусіднього села.
Вся свіжа зелена трава була з'їдена оленем
На ігровому майданчику.
- Привіт, Миколко!
- Привіт!
- Що це в тебе?
- Це мені тато подарував велосипед.
- Гарний який! Дай покататись.
- Згода. Але їдь обережно. Я чекатиму.
- Дякую.
- Ну, як велосипед?
- Чудовий! Я б також хотів мати такий. Мабуть, це не скоро буде.
- Ти не засмучуйся. Поки тобі придбають, будеш кататися на моєму.
- Дякую, друже!