В моїй родині серед зимових свят дуже шанується не тільки Новий Рік, але й Різдво Христове. Для нас це родинне свято. Ми святкуємо його разом с моїми бабусями та дідусями. Зазвичай, родичі збираються у нас вдома біля ялинки, що залишається з Нового Року.
Готуватися до Різдва ми починаємо ще зранку. Мама готує смачну кутю з родзинками. Як тільки вечоріє, я несу частину цієї куті до своєї хрещеної матері, яка живе неподалік. Так я висловлюю ій шану, як своїй другій мамі. А вона пригощає мене солодощами та дає подарунок.
Потім я разом з друзями йду колядувати. За правилами, я мала би це робити пізніше ввечері, але мама не дозволяє ходити пізно вулицями. Ми приходимо до знайомих нам людей. Заздалегідь ми вивчаємо кілька колядок та співаємо їх. Ми кажемо усім, щоб вони раділи, тому що Іісус Христос народився.
За це нам дають солодощі та дрібні гроші. Але солодощі я відразу не їм, бо це можна робити лише за святковим столом. Одного разу ми перевдягалися в костюми та ходили спражнім вертепом: була в нас своя коза, а ще циган, зірка та інші різдвяні персонажі. Я була лікарем та рятувала козу.
Ввечері вся наша родина збирається за святковим столом. Ми їмо кутю та м`ясні страви, що їх приготували бабусі. Всією родиною ми згадуємо померлих родичів, а бабуся ставить для них кутю на столі. А мій брат ще ходить вранці до своїх хрещених батьків посівати зерном.
Ответ:
Шляхи підвищення особистої культури мовлення.
Усі шляхи підвищення особистої культури мовлення передбачають тільки наполегливу і самовіддану працю. їх можна визначити як тверді принципи і як звичайні практичні поради:
• свідомо і відповідально ставитися до слова;
• стежити за своїм мовленням, аналізувати його, контролювати слововживання, у разі потреби перевіряти за відповідним словником. Навчитися чути себе, таким чином виробляти чуття правильного мовлення
Объяснение:надіюсь поможе
Я багато разів придивлявся до того, як відповідально моя бабуся
ставиться до роботи. Але найбільше мені подобалось спостерігати за
випіканням пиріжків. У неї якесь особливе ставлення до хліба. Мабуть, це
тому, що під час голоду вона не їла вдосталь хліба.
Отже, бабуся господарює на кухні. Тут гамір, чути булькання
чогось у каструлях, цокання годинника, дзенькіт тарілок, а серед всього
цього моя бабуся. її не обходить цей гармидер. Для неї головне — спекти
смачні пиріжки. Очі моєї бабусі рухаються швидко, ніби наказують рукам
робити саме ту роботу, яка потрібна. Обличчя бабусі осяяне усмішкою,
розрум'янилось, ніби на морозі. А руки, золоті руки моєї дорогої людини,
рухаються так швидко, що я не встигаю за ними стежити.
Спочатку бабуся замішує тісто, додаючи в нього дріжджі, яйця,
цукор, масло, борошно, молоко. Вона вимішує тісто ложкою, тоді руками, а
потім смішно б'є тісто кулачками та об стіл. Вимішане тісто кладе у
дерев'яну діжу, щоб підходило. Вона каже, що у дерев'яній діжі тісто
пахне смачніше, бо там живе давній дух предків. Поки тісто підходить,
бабуся готує начинку для пиріжків: капусту, товчений горох, ягоди вишні,
мак. Від швидкої роботи на обличчі у бабусі виступають крапельки поту,
але вона на це не звертає увагу. Вона не стомлюється, бо хіба ж можна
втомитись від улюбленої справи?
Мені подобається спостерігати, як росте тісто у діжі, а іноді аж
вилізає звідти. Ось тісто вже готове. Бабуся виробляє невеликі формочки
пиріжків, кладе в них начинку і викладає на змазані олією листи. Треба
почекати, щоб пиріжки підійшли. Потім бабуся змазує пиріжки збитим яйцем
і ставить їх у піч. Перед цим піч витоплена до певної температури.
Закриває піч заслінкою і чекає десь хвилин 15—20. Ось тепер вона може
трошки відпочити. Я так люблю ці хвилини. Моя бабуся лагідно
посміхається, гладить мене по голівці, ніби маленького, а інколи ще й
пісню співає. І таким теплом, радістю віє від неї, що я забуваю про всі
свої невдачі, і теж чекаю пиріжків. І от прийшов довгоочікуваний час.
Бабуся бере лопату, дістає нею листи. На столі, застеленому білою
тканиною, вона викладає пиріжки. Накриває їх теж біленькою тканиною. Я
завжди дивувався, для чого це? Але моя втіха, моя бабуся таємниче мені
шепоче: "Не займай, встигнеш, хай пиріжечки вільно подихають,
відпочинуть". Так воно і є. Пиріжки духмяні, м'якенькі, так і ваблять до
себе.
Урочиста хвилина настала. Вся сім'я сідає за стіл. На
центральному місці — наша бабуся. Ми чекаємо, поки вона візьме першою
пиріжок, а тоді вже вся наша родина. Справжнє задоволення — їсти ці
пиріжки. Вони виготовлені найдорожчими у світі руками — бабусиними. Ці
пиріжки дають нам силу, розум. Мені дуже подобаються пиріжки, випечені
бабусею. Мені завжди хотілося готувати так, як моя бабуся.
Без закінчення: наодинці, читати, швидко, кіно, ательє, обідати, голосно, ридати, вчора, тихо.
Із закінченням: веселка, дубовий, сосна, любов, прощання, літо, відпочинок, далекі, блакитний, зуби.