1. Сонце прокинулося рано, і ліс, відчувши тепло, потягнув у височінь свої віти. 2. Ми хотіли все розповісти, та Михайло нас спинив. 3. То дощ періщив, то зривався мокрий сніг. 4. Або вони встигнуть, або пароплав відчалить від берега без них. 5. Річка широка та глибока, а вода синя та чиста; і котиться вона, і виблискує вона та шумить.
Мама...какая она? Она такая загадочная,она очень мило улыбается...интересно,а мама и вправду улыбается или так расположены ее уголки губ на лице?Наверное все же улыбается...наверное я обрадовал(а) ее чем-нибудь.Может быть она посмотрела мой дневник и увидела там 5 ?-может быть.Мама...мне нравится когда мама улыбается.Она ведь может улыбаться по любому хорошему поводу.Но мне кажется...мама улыбается из-за детей,точнее из-за меня.Ведь я ее ребенок и она гордится мной и моими достижениями.Ну а может быть ее порадовал папа цветами?-неет.Цветов я не видел(а) на столе.Значит,все таки эта улыбка сияет из-за меня.Я-причина маминой радости.Я-мамина гордость!
Моя бабуся якось розповіла мені про її дідуся,мого прапрадідуся. Так ось, бабусин дід Михайло жив під час війни. Його не взяли до армії на службу, але він понад усе на світі мріяв допомагати людям. Якось через їхнє село ішли німці, їх було декілька, троє синів п'ятеро бабуся уже не пам'ятала. Молоді юнаки років 19-22 не більше. Двоє із них були поранені. Солдати стукали у двері, просили допомоги, але ніхто не відчиняв і лаючись, проганяв німців з подвір'я. Та мій прапрадідусь не був таким, як його односельці,він відчинив солдатам двері, запросив до хати, нагадував бідолах і вилікував поранених (бо є він був добрим лікарем). Тоді солдати пртзналися дідусю, що їх дома чекають матері, що їх силоміць відправили на війну і, що вони зовсім не хотіли вбивати людей. Тому й втекли з посту. Мій дід протримав хлопців ще кілька днів і давши їй добрячі торбинки з харчами, відправив у дальню путь, додому.
Я вважаю, що мій прапрадідусь зробив гідний вчинок, адже якоюм б не була ззовні людина, якщо вона просить допомоги потрібно її дати, ти ж не знаєш яка вона всеркдині. Коли твориш добро, воно тобі в сто крат вертається.
Чудово, добре, ясно, холодно, весело; вночі, вдень, ввечері, зранку, опівночі; вгорі, внизу, справа, зліва, вдома.
Чарівниця весна не забула заглянути і в садок.
Квітам подарувала ніжно рожеві,білі,жовті пелюстки.Зійшла крига з озер і річок.Жайворонки почали співати ніжно й мелодійно.Сонечко повільно починає припікати.Навесні садок чарівним.