Наш народ здавна відзначався своєю високою духовністю. Вона з глибини віків промовляє до нас звичаями, обрядами, піснями, чудовими спорудами і фресками Софії Київської, Михайлівською золотоверхою, справжнім дивом — козацькими соборами, то стали виявом народного бачення й розуміння краси, духовного багатства українського народу.Ми ніколи не були бездуховними, примітивними. А якщо й трапляються окремі «людці», «безбатченки», що готові посягнути па святині, то воші знаходять осуд і ганьбу у людей. Згадаймо, як виступили мешканці села Зачіплянки проти Володьки Лободи, який зазіхнув на святая святих — собор (роман О. Гончара «Собор»).Саме у ставленні до старого козацького собору тут показано духовну сутність народу. А Софійський собор — це втілення душі народної, народного духу, духу, громадянства, мудрості.Духовність людини — це особлива здатність цінувати, зберігати, примножувати найвищі прояви високого, здійснювати лише праведні вчинки, творити добро не заради похвали, а за власним сумлінням. Розумна людина обов’язково приходить до віри в Бога, бо саме у десяти заповідях Господніх — мораль, етика, основні закони людського буття.<span>Ми живемо у скрутні часи. Нині у душах багатьох людей панує хаос. Знецінюються моральні та стичні цінності, часто світом керують неправда і гроші. Люди кинуті напризволяще. Вони зрікаються віри й добра. Тупцюються на місці, наче сліпці, заганяючи себе у глухий кут самознищення. Замість духовних цінностей на першому плані — низькі потреби. </span>Скарбницею людського духу є мова народу. Адже саме через мову народ передає свої мрії, бажання, прагнення, переживання. Наша мова належить до найрозвиненіших, найбагатших мов світу. Але сьогодні, на жаль, і вона переживає важкі часи. Деякі наші співвітчизники готові легко зректися рідного слова, замінити його чужим. Нині так, як і за часів Т. Г. Шевченка, ми нерідко бачимо плазування перед західним. А наш духовний батько нам заповідав:Не шукайте, не питайтеТого, що немаєІ на небі, а не тількиНа чужому полі.<span>Я твердо переконана, що восторжествує правда на землі, злагода, добро між людьми. Ми усвідомимо заповіти предків, згадаємо про наш святий обов’язок перед історією і сучасністю, перед минулим та майбутнім. Ми будемо берегти духовне багатство нашого народу, примножувати його. Ми повинні задуматися про те, яку духовну естафету наше покоління передасть наступним, які духовні цінності ми створимо, передамо нащадкам.</span>
Одного ранку ми з батьками пішли до лісу. Я був дуже схвильований, з нетерпінням чекав побачити на власні очі дари осені. Перед входом до лісу я побачив дружну сімейку опеньків, що неначе вітали нас і запрошували до свого царства. Через кілька кроків - жовтоголові маслюки, які вже не були такими дружелюбними. Їм не сподобалося, що хтось зайшов на їхню територію. Потім мені впала в око тендітна ліщина, яка щедро подарувала нам свої горішки.
Мені дуже сподобалася наша невеличка подорож та світ, який відкрився мені. Стомлені, але задоволені, поверталися додому!
Я дуже люблю сонячні дні... Тоді, можна погуляти з друзями, їсти морозиво, безмежно радіти ... Зрану я прокинусь, і до мене дійде розум серця. Я побачу нитку з неба і буду знати, що за неї треба хапатися. Згодом все розпливеться, як примарний сон, але міць моїх синіх очей не буде давати мені отримувати задоволення від прогнилого телебачення, трухлявих журналів і продажних газет. Але що робити коли уже погода погана? Що б я робила тоді? Напевно, це важке питання. У мене був би поганий настрій, і я цілий день,лежачи на дивані читала б книжку.Мій спокій порушуватимуть звуки потертих коліс, вуличні маніфестації, розповіді про сенс життя, прочитаний в якомусь новому бестселері Дена Брауна чи Пауло Коельйо.
1))))))Березу можна зустріти не тільки в лісах, гаях, селах, а й у межах міста. Це листяне дерево з ніжно-зеленою кроною і білим струнким стовбуром з чорними смужками. У в давні часи, коли ще не було паперу, умільці обробляли верхній шар березової кори - берест, щоб на нім можна було писати. Березу використовують для виготовлення меблів. Листя та бруньки використовуються в лікарських цілях, а березовий сік не тільки смачний, а й корисний З гнучких тонких гілок виходять гарні віники для лазні. 2)))))Береза здавна була символом жіночності, молодості, радості. Тонке і струнке, немов юна дівчина, це деревце завжди тягнеться до сонця. Легкий вітерець тріпає пишну зелень зачіски, а на білих сарафанчиках з чорними смужками грають у хованки сонячні зайчики. Як легко і вільно дихається влітку в березовому гаю! Берізки схожі на сільських дівчат, які пішли в ліс по гриби, та загралися, закинули кошики і пішли хороводом по поляка під веселі завзяті пісні. І здається, що ніяке нещастя не зможе торкнутися тебе, поки ти спостерігаєш за їх дивовижною танцем.
