Зима для тварин найважча пора року. З-під снігу вони не можуть добути вдосталь корму, мерзнуть, застуджуються.Готуючись до зими, звірі міняють своє літнє хутро на зимове — густіше й пухнастіше. Ласка, горностай, заєць-біляк «переодягаються» в білу шубу, в ній вони майже непомітні на білому снігу.Багато тварин впадають у сплячку. Жаби, ящірки, тритони, вужі й гадюки влаштовуються в ямах, норах, печерах, під старими пеньками, під купами листя, хмизу, під камінням, в погребах, в підвалах. В одному місці збирається їх часом по п’ять, по десять, по двадцять і навіть більше. Озерні жаби зариваються в мул на дні водойм.В печарах, в дуплах дерев, на горищах старих будинків зимують кажани. Гострими кігтиками задніх лапок вони чіпляються за склепіння печери чи дупла, обгортаються крильцями і повисають до весни.А ось іще один сплюха: їжак. До речі, запасів на зиму він не робить і яблук на голках не носить, як це малюють у дитячих книжках. Тваринка взимку спить, і їжа їй не потрібна. Сплять зимою ведмідь і борсук, але, на відміну від інших, їхній сон чутливий, вони можуть прокидатися.Для того, щоб проспати цілу зиму, восени тварини мусять добре запастися жиром. І витрачають його потім дуже економно: у тварини, яка спить, знижується температура тіла, кров’яний тиск, значно уповільнюється дихання й серцебиття, загалом витрати необхідних для життєдіяльності речовин зменшуються майже в 100 разів.Деякі тварини роблять запаси корму. Під вітроломом, серед каміння і в розколинах ховають частину здобичі хижаки. Багато мишовидних гризунів можна знайти у сховищах горностая, ласки. Лісовий тхір запасає часом жаб. Норка може наскладати в пустотах під кригою при берегах водойм до двадцяти кілограмів риби. Бобри роблять під водою запаси гілок, у заможної бобрової родини може бути їх запасено до п’ятдесяти кубометрів. Білка збирає горіхи, жолуді, сушить гриби. В норах жовтогорлих мишей знаходили до восьми кілограмів насіння, а одного разу навіть 47 кілограмів.<span>Не відстають від тварин і птахи. Горішки ліщини, бука в тріщинах кори ховають повзики. Жолуді й горіхи запасають на зиму сойки. Восени при доброму врожаї вони цілими днями снують біля великих самотніх дубів, набирають у під’язичний мішок п’ять-шість, інколи навіть десять жолудів, летять з ними до потаємного місця, часом досить далеко від дуба, закопують і повертаються за новою порцією. За осінь кожна сойка може влаштовувати понад 2500 схованок. Більшість своїх запасів птаха за зиму розшукує і з’їдає, а решта або дістається іншим тваринам, або весною проростає. Дивишся часом — в чагарникових заростях чи в садку, далеко від дубового лісу, росте дубочок. Це робота сойки</span>
<span>Граматичну основу речення становлять підмет і присудок.</span>
Компьютер портит глаза. Но в интернете можно найти все что хочешь. В древности компьютеров не было и люди изобрели компьютеры чтобы люди подсказывали. Ну и школа тоже как компьютер. Только в компьютере больше знаний. Он наш друг
Принесли хліб , на столі поклали. Пахучий , ще теплий. Із шкоринкою
золотою. Це від вогню позолота в нього. Та не тільки від вогню. Золоте
зерно на борошно мололи. Золоті роботящі руки зерно у ріллю посіяли.
Урожай доглянули й зібрали. Роботящі руки зерно змололи , хліб спекли.
Роботящі руки в дім його принесли , і на стіл положили. І лежить хліб на
столі - теплий , пахучий руками працьовитими випечений. Тому й
говорять усі люди , хвала рукам що пахнуть хлібом.
<span> Пропоную записати такі антонімічні пари фразеологізмів:
Обливатися потом (працювати) </span>⇔<span>Справляти посиденьки (нічого не робити).
</span><span> Бити лихом об землю (не журитися) </span>⇔ <span>опустити вуха (засмутитись);
Розсипати кислиці (плакати) </span>⇔<span>шкірити зуби (сміятись).</span>
