Речення зі складеним дієслівним присудком:
1. Радист спробував зв'язатися з крейсером (спробував зв'язатися - складений дієслівний присудок, виражений дієсловом минулого часу + інфінітив зв'язатися)
2. Я схильний думати, о друже, про зраду принципам своїм (у цьому реченні схильний думати - складений дієслівний присудок, що виражає значення мислення, і психологічного процесу + інфінітив думати).
3. Чи маєте ви право мене допитувати.
136.Шахматист,продавець, пасікар, тенісист, хорист
Н. хто що? сто п'ятдесят
р. кого чого? сто п'ятдесятого
д.кому чому? сто п'ятдесятому
зн. кого що? сто п'ятдесятого
ор. ким чим? сто п'ятдесятим
м. на кому на чому? на сто п'ятдесятому
Казка про займенник
У давні часи в одному царстві жили собі добрі та веселі люди. Вони працювали не покладаючи рук і тому їхня держава славилась багатством та достатком. А недалеко, серед темних скель у Чорній печері жила зла чаклунка. Вона давно розмірковувала над тим, як завдати шкоди людям. Чаклунка взяла свою чарівну палицю, ударила тричі об землю і промовила: «Хай ці щасливчики забудуть свої імена, хай діти забудуть імена батьків, а батьки — імена дітей. Тоді вони обов’язково посваряться». І враз люди стали злі, роздратовані, сумні. Так тривало доти, доки мешканці царства не зрозуміли, що вони забули свої імена, імена знайомих, назви всього, що їх оточувало. А як повернути імена, як дізнатися про назви предметів вони не знали.
Якось до їхнього царства потрапив добрий мудрець, люди розповіли йому про своє горе і попросили про допомогу.
— Добре, я допоможу вам повернути свої імена, але це буде не відразу,— пообіцяв мудрець.— А поки що я дам вам слова замість імен і назв, які забрала зла чаклунка. Запам’ятайте, ці слова будуть тільки вказувати на особу чи предмет. Ви зможете говорити між собою, не називаючи імен та предметів. Наприклад: кожен з вас про себе говоритиме «Я», а якщо вас буде багато — «Ви». Розповідаючи про когось або про щось, кажіть «Він», «Вона», «Воно», а якщо їх багато — «Вони». А поки прощавайте, я йду до злої чаклунки.
Чаклунка погодилася віддати людям їхні імена за умови, що мудрець відгадає її загадки.
- По білому полю чорним маком сіяно.
- Не думає, не гадає, а інших навчає.
- На базарі не знайти, на вагах не зважити.
Мудрець відгадав загадки, і чаклунці довелося віддати людям імена. Але мешканцям веселого царства дуже сподобалися слова, які їм подарував мудрець, і вони залишили їх собі, щоб уживати у мовленні замість імен
