Н. Двісті тридцять дев'ять
Р.Двохсот тридцяти дев'яти
Д. Двомстам тридцяти дев'ятьом
Зн. <span>Двісті тридцять дев'ять</span>
О. Двомастами тридцятьма дев'ятьма
М. у двохстах тридцятьох дев'яти (дев'ятьох)
Осінь поступово віддає свої права зимі. Ранком уже дуже холодно, подекуди з'являється перший іній. Удень сонце намагається прогріти повітря, але, напевно, йому вже не вистачає сил. У всім відчувається морозний подих зимиЗа ніч на небі зібралися хмари, а ранком, немов пухнув, з них посипалися перші легкі сніжинки. Вони кружлялися в танці й застеляли землю білосніжним килимом. Від цього чарівного снігопаду на душі було й радісно, і уныло.<span>Ранком виглянуло сонечко, і сніг потроху став танути. Так буває постійно, адже це тільки перший сніг!</span>
Дмитро,відчини двері!
Спонукальне речення містить наказ, вимогу, заклик, побажання, пораду, прохання тощо.
У спонукальному реченні дієслово, як правило, стоїть у наказовому способі, часто використовуються звертання, а також можуть вживатися спонукальні частки хай, нехай, бодай, годі, ну, давай тощо: О земле, велетнів роди! (П. Тичина): Хай, милі друзі, вам щастить у дружбі вірній, в праці мирній (М. Рильський).
Спонукальні речення бувають:
а) власне спонукальні, у яких міститься спонукання до дії; Берімось краще до роботи, змагаймось за нове життя (Леся Українка);
б) бажальні, у яких висловлюється якесь бажання: Хай краще я самотужки всі лямки тягтиму, аніж маю нарікання терпіти (О. Гончар).
Для спонукального речення характерна специфічна спонукальна інтонація — часом більш напружена, часом менш. У кі
нці такого речення звичайно ставиться крапка.
Спонукальне речення- это предложение которое побуждает к действию Пример: Наташа помой посуду!
