Корова велика її кольори:чорний і білі плямі.Мордочка в неї продолгувата,очі і ніс великі.
<span>Вона любить жувати сіно.А ще корова полюбляе конюшину конюшину.ЇЇ дуже дратують мухи та мурахи,вона іх відганяє своїм хвостом.Коли корові щось не сподобається вона може бадатись.Ось це основні звички та опис корови.</span>
Всі полюбляють канікули, тому що під час канікул можна відпочіти і гарно провести час. Можна робити, що хочеш, не потрібно рано вставати, і не потрібно робити домашні завдання. Можна подорожувати, займатися улюбленими видами спорту або іншими зацікавленнями.
Більш за все я полюбляю літні канікули, тому що вони найбільш тривалі. А зараз я хочу вам розповісти про літні канікули, які я провів у Криму.
Я був там вперше. Я багато років мріяв поїхати до Криму, але наша родина не могла собі це дозволити. Цього літа мій батько сказав, що ми можемо поїхати на Чорне море. Я не міг повірити власним вухам. Я перепитав його, чи не пожартував він, але він сказав, що вже купив квитки на потяг до Симферополя.
5 липня ми виїхали з Києва до Симферополя на потязі. Але метою нашої подорожі була Алушта, тому від Симферополя до Алушти ми діставалися на тролейбусі. Коли ми доїхали до Кримськіх гір, я був вражений мальовничими видами, які раніше бачив лише на малюнках. Шлях блукав серед гір і скоро ми досягли Ангарській перевал. Це була найвища точка нашого шляху, тому потім ми стали спускатися і, нарешті, приїхали в Алушту.
Алушта - одне з найбільших міст Криму. Вона розташована на березі моря в долині, оточеній високими гарними горами. Звісно, головний скарб Алушти - це прекрасне Чорне море!
Це був чудовий час. Ми плавали, гуляли по березі моря і відвідали багато цікавих місць. Більш за все мене вразила екскурсія в Долину привидів, яка знаходиться недалеко від Алушти. Долина привидів - це фантастичний, нереальний пейзаж! Гігантські кам’яні стовпи, створені в результаті вітрової ерозії. Це було неймовірне видовище, я ніколи не бачив нічого подібного!
Ми їздили також на водопад Джур-Джур, в Мармурову печеру і в Червону печеру. У Мармуровій печері є декілька підземних залів із сталактитами і сталагмітами незвичайних форм, що нагадують людей і тварин. А в Червоній печері протікає підземна річка.
Це були чудові і незабутні дні; я хотів би провести там більше часу. Мої канікули були дуже насиченими і радісними. Я отримав море задоволення. Мені здається, що Крим — це справжній рай на землі. Я мрію знову повернутися туди.
Мимоволі я впустив книгу з рук.
Цього тижня, якось особливо по-весняному гріло сонечко.
Через дорогу навприсядки.
Хтось почав говорити свої думки вголос.
Про лісову пожежу
<span>Якось вітер пригнав величезну хмару до
лісу.
Всі звірі там просили дощу, бо навіть струмочки пересохли від засухи. Гинули
лісові квіточки.
От тільки хмара була така розлючена, що її розбудили, а вона саме дивилась
веселкові сни, що влаштувала над лісом справжнісіньку зливу. А злість виганяла
громом і блискавками.
Та нічого б поганого не сталось, якби одна з найсильніших блискавок не влучила
у старого всохшого дуба, який був домівкою для мудрої сови.
Вона саме повернулась вранці з полювання і міцно спала, коли почули тріск і
відчула запах диму.
Треба було втікати. Негайно!
Та це мало чим зарадило. Дубові трісочки, які вже яскраво горіли, перекинули
вогонь на старе листя, що залишилось з того року. Та й на ближчі дерева.
А так, як давно не було дощу, то й трава швидко спалахнула.
Звірі втікали до річки. Але й вона стала мілкою. Та не всі могли її перейти.
Тому прийняли рішення гасити вогонь - так не хотілось покидати рідні домівки.
Звірі стали у кілька рядів, підібрали якісь посудини, що були поруч: хтось
наливав воду, а хтось передавав її до тих, хто були ближче до вогню.
Всі великі тварини - олені, лосі, ведмеді стояли в один рядок. Воду вони
передавали у старих вибитих колодах. А вогонь гасили найбільший.
Менші - вовки і лисиці, а ще дикі кабани і рисі прудко передавали воду, щоб
гасити вогонь.
А маленькі зайчики і білочки, миші і їжачки носили воду у половинках горіхів і
в листочках. Та й вогонь вони гасили найменший.
У повітрі звірям допомагали птахи. Вони носили воду під крилами і лили її на
джерело вогню.
Та й грозова хмара, як побачила, що натворила, відразу ж розгубила всю свою
злість і лила з неба рясний дощик.
Спільними зусиллями пожежу в лісі загасили.
А звірята були такі раді, що влаштували свято.
Вітер тепер завжди питав дозволу у хмари, коли збирався її кудись віднести.
А хмара, в свою чергу, боялася сильно злитися.</span>
Походить <span>від грецького слова"академус"-наймудріший.</span>