... Ми дуже бистро вскочили , і побігли на допомогу . Ми довго бігли , і як раптом , заблукали в лісі . Тоді вже було темно . Майже нічого не видно . Вот в цю мить , я дійсно в перший раз так сильно перелякалась .
Я зі своїм другом , якого звали Василь , добре чули голоса , з відки кричали . Ми туда йшли , але як все блище ми наближалися , так все темніше , й темніше становилось . Раптом , ми заміти , що пропали три наших друзів . Тоді ми вже не знали що й робити . Та вирішили не панікувати . . . Так ми вже дойшли до того місця , де кричали . Але там вже нікого не було . Було лише калюжа крові . У нас всіх пошли мурашкі по тілі . І тут із кущів виходять ті самі загублені Катя , Віталік та Нікіта . Та розповідають , що тут неподалік є хатинка . Де хтось напевно проживає . І тоді я зі Васильком та Катью , побігли до цієї хатинки . Щоби нам допомогли дібратися до наметів . Нам допомогли , за що ми й були дуже вдячні .
Мені цей туристичний похід , дуже запам'ятався . Я би хотіла , ще кудись подорожувати зі своїми друзями .
Поділ на склади: Під-зе-мел-ля, пі - д'їзд, джміль ( один склад ), я-ма, ар-мі-я,
від-ря-джа-ти, о-б'їж-джа-ти, ро-з'яс-нен-ня, піз-ньо-го, ран-ній, нав-ви-пе-ред-ки,
над-дніп-рян-ський, За-кар-пат-тя.
Поділ на частини для переносу: Під-земелля, підзе-мелля, підземел-ля.
Пі-д'їзд, джміль ( не переноситься ), яма (не переноситься), ар-мія, від-ряджати, відря-джати, відряджа-ти, об'ї-джати, об'їджа-ти, ро-з'яснення, роз'яснен-ня,
піз-нього, пізньо-го, ран-ній, нав-випередки, навви-передки, наввипе-редки, наввиперед-ки, над-дніпрянський, наддніп-рянський, наддніпрян-ський,
За-карпаття, Закар-паття, Закарпат-тя.
Орфограми.
Об'їджати: апостроф, буквосполучення ДЖ.
Наддніпрянський: Буквосполучення СЬК
1 украинская гривна = 3.14 <span>российских рубля</span>
Жив собі один старий чоловік і був у нього невеликий сад де росли дерева, а найбільше він полюбляв свою яблуню . Та якось біля яблуні виросла береза молода гарна і почала заважати яблуни і яблуня каже" Березо не заважай мені твое коріння рости не дає" а береза чомусь розгнівалась і вдарила яблуню по гілках. Та застогнала і з неї впало кілька яблук. Але коріння плуталось ще міцніше.ТАк вони посварились і тримали гнів одна на одну аж до осені. Тоді чоловік вийшов збирати яблука але поруч з яблунею побачив засохлу від гніву березу.А коли спробував яблука , то й вони стали кислими від злості.