1) При спуске с горы у меня сломалась лыжа.
2) Путешествуя по горам ученики собрали коллекцию растений.
3) Когда я шел по коридору, дверь приоткрылась.
4) Когда я вошел в лес, солнце село.
5) Когда мы подбегали в финишу, нам зааплодировали зрители.
6) Когда я сдал прочитанную книгу, библиотекарь посоветовал мне новую.
Власник ресторану був дуже привітний до відвідувачів.
Сьогодні я був чемний і мама похвалила мене.
Люб"язний сусід завжди допомагає нам.
Серед багатьох моїх подруг найближчою я вважаю Ілону. Вона моя однокласниця. Але ми зустрічаємося з нею не тільки в школі. Адже ми з Ілоною дружимо вже багато років! Ми часто відвідуємо басейн, ходимо гуляти та займатись на спортивному майданчику. Не рідко ми ходимо в гості одна до одної, дивимося кіно або переглядаємо цікаві сторінки в Інтернеті. Навіть, якщо ми порізно сидимо по домівках, ми з Ілоною часто розмовляємо по телефону. Ми пересилаємо одна одній кумедні малюнки або записи улюблених пісень.Моя найкраща подруга на півроку старша від мене. Вона висока,струнка дівчина, її довге волосся має темно-русявий колір, а очі — голубий. З нею ніколи не буває сумно. Ілонка повна нових ідей та інколи вигадує нові заняття та розваги для нас обох.Також моя подруга належить до таких рідкісних людей, які ніколи не похнюплюють носа. Вона весела та бадьора у будь-який ситуації. І своїм друзям Віка теж не дасть сидіти сумними та похмурими. Якщо у неї чи в мене з'являється якась проблема, Ілона відразу допоможе вирішити її. Найчастіше це вдається напрочуд швидко, а все тому, що вона не втрачає спокою. <span>Я дуже поважаю свою найкращу подругу за всі гарні риси її характеру. І теж намагаюся бути для неї доброю подружкою.</span>
Коли я замислююсь над сенсом життя, то завжди радію тому, що я існую, що поруч є найдорожчі мені люди, що мені дано милуватися красою навколишнього світу і відкривати цей світ для себе.
Водночас приходить відчуття великої відповідальності за цей світ і гордості від усвідомлення того, що ти людина.
Але в саме поняття «бути людиною» кожний вкладає своє значення. І, більшою мірою, саме це значення впливає на дії і вчинки, а іноді, і на хід самого життя.
У моєму розумінні, бути людиною — це значить виховати в собі високі моральні якості.
Простеживши історичний шлях людства, розумієш, що в основі кожного суспільства завжди лежала певна мораль, якою керувались люди. Десять заповідей Христових — це теж мораль, мораль гуманна. Але на світі було стільки антигуманних устроїв, що це наводить жах.
Але я переконуюсь в тому, що у кожної людини є своя мораль. І саме від неї залежить, якою буде людина.
Мені в світі поталанило на гарних людей. І мої вихователі в дитячому садку, і мої учителі, і, перш за все, мої батьки — це люди, з яких я беру приклад. Усі вони вплинули на мою вихованість і ерудицію, власне кажучи, вони вплинули на мій характер, навчили чуйному ставленню до інших людей. Але замало бути чемним і доброзичливим для того, щоб усі навколо вважали тебе людиною з великої літери. Безумовно, не всім дано стати видатними і всесвітньовідомими людьми. Але кожний може стати людиною, яку поважають.
Я гадаю, що справжня людина — це хороший друг, здатний прийти на допомогу, визволити з біди і не заздрити щастю інших людей. Це хороший син чи донька, здатні забезпечити своїм батькам спокійну старість.
Хороша людина створить хорошу сім'ю і буде прикладом для своїх дітей.
І, безумовно, такі шкідливі звички, як алкоголь і наркоманія, ніколи не уживаються з поняттям хорошої людини. А я вважаю, що бути людиною — це значить бути хорошою людиною. Не можна брати приклад із тих, хто добре ставиться тільки до своєї сім'ї, тільки до своїх друзів, але зневажає інших людей. Людина за будь-яких обставин має залишатися людиною: і у ставленні до інших людей (сусідів, співробітників, просто перехожих), і у ставленні до природи, і у ставленні до свого міста, своєї держави, свого народу.
Я шаную людей щирих, у яких і помисли, і вчинки викликають повагу. Але в житті буває навпаки: на роботі — передовий виробничник, а вдома — деспот, який тероризує всю сім'ю; у школі — сумлінний учень, а вдома — ледар, який ложки за собою не помиє.
А ще однією рисою, яку я не вибачаю людям, є зрада. Ця риса і у великому, і у малому мені огидна. Зрада несумісна з поняттям «бути людиною».
Я повсякчас намагаюсь стежити за тим, щоб не довелося соромитись своїх помислів і своїх вчинків. Мене надихає вислів А. П. Чехова: «У людині все має бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і помисли...»