Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько.
Тілько камінь має.
Як ту мову мож забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?
Як ту мову мож забути?
Таж звуками тими
Ми до Бога мольби слали
Ще дітьми малими;
У тій мові ми співали,
В ній казки казали,
У тій мові нам минувшість
Нашу відкривали.
Мово рідна, слово рідне,
Хто ся вас стидає,
<span>Хто горнеться до чужого, </span>
<span>Того Бог карає; </span>
Свої його цураються,
В хату не пускають,
А чужії, як заразу,
Чуму, обминають.
Ой тому плекайте, діти.
Рідну руську мову,
Вчіться складно говорити
Своїм рідним словом! —
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
<span>Але камінь має!</span>
М'якість приголосних на письмі передається вживанням після них я, ю, є, іабо м'якого знака (ь): близько, вільний,вірність, раненько, український, юнацькийтощо.
Kjkhjkjhkhkhfdghfhfghdghgftghgfdhghdghdgh
-Привіт Марійко,як справи в тебе?
-Привіт Катрусю,в мене все гаразд, тільки незнаю чи відпусте мене мама не дискотеку в суботу...
-Та звичайно відпусте,там весь твій клас буде.Можеш навіть не питати дозволу,я ніколи не питаю.
-Незнаю..сестрички Аня та Іра сказали що краще запитати у матусі.
-Як хочеш,твоя справа!
