Війна… Як багато говорить це слово. Війна страждання ма-терей, сотні загиблих солдатів, сотні сиріт і родин без батьків, моторошні спогади людей. Та й нам, що не видели війни, не до сміху
Солдати служили чесно, без користі. Вони захищали отече-ство, рідних копіювання заборонене © 2005 і близьких. Жорстоко фашисти ставилися до російських людей, солдатам. Я дивилася знімки музею “Пам’яті загиблих”.
У цьому путівнику фотографія камери катувань, а на стіні цієї моторошної кімнати напис: “Залиш надію всяк сюди вхідний”. Ці страшні рядки мене злякали, вони як погроза. Моторошно ста-новится на душі
Яке горе випробовували люди, коли в будинок прихо-дила похоронка. И все-таки такі родини сподівалися на те, що чоловіки й діти повернуться додому. Страшно при думці, що війна може початися. Адже вона не може тривати вічно.
Не можна воювати безперервно. Треба думати й про дітей, і про матерів, і про всіх людей перш, ніж почати війну. Мені подобається фраза : “Люди, давайте жити дружно
Я почув якийсь дзвін. Звучання йшло від садка, побіг туди. І тут спостерігаю чудодійство! Дівчина-весна з великою чорною косою, в яку вплетені квіти, їде по небу на санях. Вона мені загадково всміхнулася і провела рукою. І враз сніг розтаяв! Провела іншою рукою - з'явилися підсніжники, які своїми голівками тянуться до синього неба. Весна встала, зіскочила з саней і в повітрі закрутилася в чарівному танку. Її довге зелене плаття доповнювало її красоту. Але моє захоплене спостереження за Весною перервало скресання льоду. А ось і пташки прилетіли. Вони теж почали танцювати разом з Весною. Я закрив очі. Думав, що це тільки моя уява. А коли відкрив, нічого не було. Лише білосніжні підсніжники меланхолійно дивилися в небо.
Не вчора до тебе повернулась удача,а сьогодні. Під час вчорашнього дощу я не йшла,а бігла
Де ви народилися?
Які були часи ( складні) ?
Розкажіть про своїх батьків
Де ви навчалися?
Який був улюблений ваш шкільний предмет?
Ким ви хотіли стати?
Чому ви обрали саме цю професію?
У вас було якесь хобі в дитинстві?
Як до вас відносилися ваші однолітки?
Чи задоволені ви своїм життям?