Якби я мав багато грошей, я купив би собі холодильник з морозивом.
Як би мені зробити цю вправу?
Щоб мати гарний настрій, треба гуляти з друзями.
Що б мені з'їсти, але при цьому щоб не потовстіти?
Я зробив усі завдання, проте отримав низьку оцінку.
Вона розповіла мені про те, як вона провела свої канікули.
Н. сімсот сорок п'ять
Р. семисот сорока п'яти
Д. семистам сорока п'ятьом
З. сімсот сорок п'ять
О.сімомастами сорока п'ятьма
М. на <span>семистах сорока </span>п'яти
<em>північ-нічник корінь ніч
південь-деньок корінь ден
захід-підхід корінь хід
схід-перехід корінь хід</em>
Я (займенник, підмет) люблю їхати (дієслова, складений дієслівний присудок) на поле (прийменник з іменником, обставина) тоді (прислівник, обставина), як (сполучник) ниви (іменник, підмет) зеленіють (дієслово, присудок) та (сполучник) хвилюються (дієслово, присудок) зеленими (прикметник, означення) хвилями (іменник, додаток); коли (сполучник) обважнілі (дієприкметник, означення) колоски (іменник, підмет) черкають (дієслово, присудок) об голову, об вуха (прийменники з іменниками, однорідні додатоки); коли (сполучник) ниви (іменник, підмет) поцяцьковані (дієприкметник, присудок) синіми (прикметник, означення) волошками (іменник, присудок) та (сполучник) червоними (прикметник, означення) маківками (іменник, присудок).
[ ], (як ); (коли); (коли). (Питання від головного до підрядних - коли?)
Усвідомлення батьківщини до кожного з людей приходить по-своєму. Але приходить час — і кожний розуміє нерозривну єдність із рідною землею. Адже на цій землі зросли наші діди і батьки, на ній вчилися ходити ми і зроблять перші кроки наші нащадки. Споконвіку боронили цю землю наші предки, берегли її як найцінніший скарб. Вона завжди була їхнім багатством, яким пишались і захищали. А беручи від природи її дари, люди розуміли, що цих щедрот буде значно більше, якщо вони берегтимуть природу.
У наш час перед людьми гостро постала екологічна проблема. Це пов'язано з тим, що люди вирішили стати господарями природи, почали її підкоряти собі. Внаслідок роботи виробництв забруднилися ріки. Збільшення орних земель призвело до знищення лісів. Смердюче Каховське водоймище було колись мальовничою українською землею. Пішли під воду біленькі хатки, вишневі садочки і кучеряві верби над ставками. А колись красиве і багате Аральське море висохло, бо з нього викачали воду на зрошення засушливих районів. Нащадкам у спадок залишилися тільки прекрасні Шевченкові малюнки Аралу.
Люди необдумано експлуатують природу, а іноді просто не замислюються над наслідками своїх вчинків. Безвідповідальність призвела до Чорнобильської катастрофи, від якої постраждали величезні регіони України, Білорусі, Росії. Внаслідок аварії загинуло сотні людей. А скільки інвалідів, села і міста заражені радіонуклідами. Радіаційний фон і досі, через вісімнадцять років після аварії перевищує допустимі норми.
Скалічена земля, скалічені люди... Мені здається, що атомні електростанції взагалі треба заборонити, адже доки вони існують, країна — в небезпеці.
Осушення боліт на Поліссі залишило людей без питної води.
А у нас в Харкові внаслідок зміни річища ріки з'явилися підтоплені житлові масиви. Річка зникла, залишивши по собі тільки назву. Є у нас
Нетеченська набережна вздовж неіснуючої ріки. І таких фактів можна навести безліч. І найшкідливіше, на мою думку, те, що поруч із горе-господарями стояли байдужі люди, які просто спостерігали за знищенням природи. Прикро, але таких серед нас чимало.
Невже потрібно знищити, щоб потім відроджувати? Невже люди вчаться тільки на помилках? Потрібно нарешті зрозуміти, що людина — це частинка великої матері-природи, яку не слід підкорювати, а треба жити з нею в гармонії. Любити і берегти рідну землю, дбати про її благополуччя — ось у чому полягає патріотизм.
