Любов до Батьківщини починається з любові до родини, до рідного слова. Національна мова — це здобуток культури, духовної діяльності певного народу. Народ, який відрікається від своєї мови, губить себе, бо не усвідомлює її значення для свого вищого духовного життя. Мова — це великий дар природи, вдосконалений за віки з того часу, як людина стала людиною. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і збагачувати. І мені здається: той, хто не любить рідне слово, святих звуків свого народу, не заслуговує на ім'я людини. Бо мова нерозривно пов'язана із нашою свідомістю. Разом із усталеною символікою мова — чи не основний елемент нашої державності. Це те, що ми одержали у спадок від наших пращурів, це — перлина вікової мудрості.
Мені здається, що мова — це не просто найважливіший засіб спілкування. Це той грунт, на якому будується спільнота, рід, нація. З утратою рідної мови люди втрачають морально-національні корені, духовний зв'язок зі своєю нацією. У мові втілюється голос дитинства, голос рідної природи. Проте в її глибинах відбивається й уся історія духовного життя народу.
Треба шанобливо та дбайливо ставитися до цього багатства, бо саме завдяки мові людство може йти вперед, творити шедеври мистецтва, вздгалі існувати. І обов'язок кожного свідомого громадянина будь-якої країни — дбайливо збагачувати та плекати свою мову.
Н.В. Триста пятдесят вісім
Р.В. Триста пятдесяти восьми
Д.В. Триста пятдесяти восьми
З.В. Триста пятдесят вісім
О.В. Триста пятдесятьма вісьмома
М.В. Про триста пятдесяти восьми
Статечність, вічний спокій і сива давнина - ось чим віє від зображуваного на картині Скіфського городища під Немировим. Тут скізь бачиться і відчувається мовчазна мудрість степового схилу, непоквап річкової течії і поважність старечих валунів. Певно, давно не чути тут людських голосів, та все-таки де-не-де лишились сліди цивілізації, які ненароком чи навмисно земля не сховала під своїм покровом. Мимоволі уявляєш, як колись тут було чути стукіт інструментів, гамірний сміх і квапливі розмови. Можливо, колись тут навіть були запеклі бої. Проте віддавна тут не колосяться влітку ниви і ніхто не йде здалека шукати цвіт папороті. Здається, що навіть птаха, ненавмисно залетівши сюди, спішить швидше оминути ці схили.
Лише понині унизуледве-ледве несе течію, що, час від часу б'ючись об круті пороги, порушує майже мертву тишу колись живого міста.
1. Наталка не тільки вміє щиро кохати, а й боротися за своє щастя. 2. Наталка шанує, піклується й допомагає своїй матері. 3. В «Інституті» Марко Вовчок показала безправне становище кріпаків, свій гнівний протест проти гноблення людини людиною. 4. У «Лісовій пісні» діють і люди, і Мавка, і різні міфічні істоти. 5. «Лісова пісня» вчить нас чесності у взаєминах з іншими людьми, любити красу, бережно ставитися до природи. 6. Усі видатні українські письменники й поети писали не тільки про страждання рідного народу, а й кликали його до боротьбу за свою волю. 7. Аналізуючи твір, треба враховувати його тему і які засоби використовує автор для її розкриття. 8. На вулицях, площах і парках сьогодні було особливо людно.
Лариса і Семен сіли на свої великі гарні сани