1. Записати (або назвати) слово.
2. Дати його тлумачення за словником.
3. Вказати, первинне (пряме) його лексичне значення чи вторинне
(переносне).
4. Якщо значення переносне, то визначити вид перенесення.
5. Спробувати своïми словами сформулювати точне контекстуальне
значення слова.
6. Дiбрати синонiми до слова i довести доречнiсть (чи недоречнiсть)
замiни аналiзованого слова дiбраним синонiмом.
7. Перевiрити, чи можливi лексичнi або контекстуальнi антонiми до
аналiзо ваного слова.
8. Встановити походження слова: запозичене чи нi (перевiряти за
словником iншомовних слiв).
9. Вказати, яким є слово: загальновживаним, дiалектним,
професiйним чи термiнологiчним.
10. Визначити, належить до активного словника, до застарiлих слiв чи
неоло гiзмiв.
11. Вказати: вiльне, синтаксично обумовлене чи фразеологiчно звязане значення
аналiзованого слова.
11. Якщо слово має фразеологiчно звязане значення, то вказати тип
фразео логiзму.
12. Знайти стiйкий вислiв за фразеологiчним словником i пояснити його
значення та джерело.
Зразок розбору<span> Життя без книги — хата без вiкна, Тюрма глуха i</span>
темна, мов труна. Крiзь вiкна книг свободи свiтло ллється,
Майбутнього виднiє далина (Д. Павличко). Аналiзується слово
вiкно. У тлумачному словнику дається 4 значення слова вiкно: 1)
отвiр для свiтла i повiтря в стiнi примiщення; 2) отвiр певного
призначення у спорудi, агрегатi, машинi;
13) невеличке озерце, заглиблення в драговинi, болотi; 4) вiльнi для
викладача години мiж двома лекцiями, уроками. У поданому текстi
слово вiкно використане в прямому значеннi (хата без вiкна) i в
переносному (вiкна книг). Вид перенесення — метафора: як
через вiкно хата освiт люється, так i розум свiтлiшає
<span>вiд знань, якi можна взяти з книг. </span>
Чому слід берегти птахів? Тому що вони частина природи. Вони як наша сім'я. Птахи це звірі так як ми люди.
<span>Я не можу уявити свого життя без книги. Найбільше мені подобаються твори дитячої літератури й сучасна фантастика. Але найнезабутніше враження справила на мене колись повість-казка "Чарівник Смарагдового міста", яку написав Олександр Волков. Я перечитував її кілька разів, кожного разу відкриваючи для себе щось цікаве й нове. Пізніше я захопився романами Жюля Верна. У моїй уяві виникали екзотичні пейзажі, сповиті імлою. Я бачив себе й бідолахою, викинутим на берег морськими буревіями, і п'ятнадцятирічним капітаном, що веде свій корабель до благородної мети, і дикуном, який усе життя провів серед незайманої природи на безлюдному острові. А зараз я охоче читаю серйозні твори українських письменників, де розповідається сувора правда про нелюдське життя нашого народу за часів далекого й не дуже далекого минулого. </span>
Човник з звірятками
Плив по морю човник. В ньому було багато смішних звіряток. Акула капітан, сом був коком, матросамм були мавпенята. На ньому було ще дуже багато різних, тварин, птахів, риб, комах і всі вони дружили. Вони весело подорожували і їм було весело. Але чому ж їм було так весело? Напевно вони співали веселі пісеньки, збиралися разом і розповідали цікаві ісорії. Вони були дуже схожі на людей, тому що поводилися точно так само як і люди.
