У повсякденному житті ми кожного дня зустрічаємось з людьми , ділимось своїми проблеми та успіхами, допомагаємо один одному, але коли погано, шукаємо підтримки.
Ситуації бувають різними : отримав погану оцінку, посаврився з кимось і врешті решт тебе хтось принизив. Коли ти чуєш образу в свій бік, на серці відразу стає боляче. Але та людина, яка намагається принизити когось, вона така сама. Так завжди. Це правило життя! Тому що таким чином він хоче довести, що він розумний! Але це зовсім не так. Він опускається ще до нижчого рівня. Отже: "Хто принижує інших , той ніколи, запам"ятайте, ніколи не буде великим!"
Неповторність,оригінальність,ідивідуальність,креативність,
Пафос-це натхнення, почуття ентузіазму,пристрасне переживання душевного піднесення,викликане певною ідеєю чи подією
Можливо, мова йде про казки
Головний герой, як і сам письменник, залишився сиротою, виховувався у дядька, доки той не загинув від німецької бомби. Вже з початку повісті ми бачимо, що хлопчик серйозний, відповідальний. А зі смертю дядька йому і зовсім довелося покладатись тільки на себе.
Він іде дорогами війни, сповненими небезпек, перемагаючи в собі страх, перемагаючиінколи фізичне безсилля та хворобу. За віком він був нашим одноліткомАвтор розповідає про зустріч на базарі Климка та Зульфата зі своєю вчителькою, яка з малою дитиною опинилася в безвиході. З цього часу у друзів з'явилося благородне бажання допомогти їй, і вони беруть на свої слабкі плечі усі турботи про Наталю Михайлівну з Олею, стають їх опорою. Саме опікуючись їх життям у першу чергу, вирушає юний герой новели Климко у далеку дорогу. На ній Климко з шевцем рятує під час облоги на базарі незнайому дівчину від Німеччини, хоч міг поплатитися за це життям. Біда зближує, згуртовує людей, виявляє глибини людської душі: доброту, порядність одних і жорстокість та підлість інших.
<span>Пізніше ми бачимо Климка під час перебування у тітки Марини, яка виходжувала його в гарячці і хотіла навіть залишити в себе - всиновити. Але хлопчик, хоч йому і подобалося у доброї жінки, не погодився, бо відчував відповідальність за життя дорогих йому людей. Мені здається, що у цьому епізоді дуже виразно показується доброта і самовідданість людської душі .Після небезпечної дороги, після важких випробувань, сповнений радістю, повертався назад Климко з дорогоцінною сіллю. І тут підстерегла хлопчика невблаганна смерть, як підстерігала вона на тих воєнних дорогах багатьох його ровесників.Тут і скосила його черга з німецького автомата: "Він уп'явся пальцями в діжурку на грудях, тихо ойкнув і впав. А з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль..." Ця повість страшна своєю правдою про війну і красивою правдою про благородних людей</span>
