Щасливе минуле нашого народу.
Від початку часів, коли на ще незвіданих землях, які тепер є землями України, оселилися перші люди, які обробляли землю, вирощували тварин, народжували дітей, нащадки яких, через тисячоліття заселили усі землі нашої Батьківщини.
З того часу відбулося багато як трагічних, так і радісних подій. У книгах з історії України описано багато воєн, які відбувалися на наших землях, але чи багато хороших і радісних подій ми можемо згадати? Перша відповідь, що приходить до голови:"Ні!", але згодом ми розуміємо, що війна колись закінчується і наступає мир. В цьому, в більшості, і полягає щастя. Що воно таке те щастя? Тоді було щастя для усіх матерей, що їх діти здорові і біля них, що мирне небо над головою, є їжа, а отже-можливість існувати. В наш час поняття слова "щастя" дуже замилене, для нашого покоління щастям буде отримати новий смартфон, планшет, для нас не дуже зрозуміло з чого ж могли тішитися ті давні, буцімто "примітивні" люди. Але вони так само, як і ми, любили нові речі, діти раділи, коли їм дарували якусь ляльку-мотанку, або нові черевики.
Не можу не згадати подію, яка була щастям для більшості нашого народу, ця подія відбулася 24-го серпня 1991 року, в цей день Україна була проголошена незалежною. Цей день є державним святом і ми завжди з повагою ставимося до нього, бо розуміємо, що це надзвичайно велика гордість. Я маю надію, що не дивлячись на те, що зараз відбувається, у України попереду ще багато щасливих днів,тижнів,років, і ми повинні зробити все, щоб це було дійсністю.
Стихотворение "Подвал памяти" А.Ахматова написала в 1940 году. В 1935 году был арестован её второй муж Н.Пунин, а в 1938 году в третий раз арестован сын Лев Гумилев. Сороковые годы были трудными для поэтессы. Эпиграфом к стихотворению Ахматова берет слова Хлебникова "О, погреб памяти", и заголовок её стихотворения напрямую перекликается с этими словами. Ахматова пишет о том, что её лирическая героиня её стихотворения очень редко предается воспоминаниям: "Не часто я у памяти в гостях". Но все-таки воспоминания её точат. Подвал ассоциируется с каким-то закрытым пространством, в котором становится особенно жутко, когда вход в него засыпается: "опять глухой обвал...за мной грохочет". Тема памяти всегда занимала особое место в творчестве Ахматовой. Это особенно ярко воплотилось в поэме "Реквием". Но и стихотворение "Подвал памяти" тоже можно смело назвать автобиографическим.
Адам був мудрим та добрим. Він бачив та розумів світ по-своєму. Міг дати відповіді на різні питання. Адам приїхав, щоб помирати, але він був всетаки доброю, милосердною та співчутливою людиною.
Основная мысль- полюбить человека можно не за красоту,не за блистающие одежды,а за доброту,ум,можно полюбить интересную личность. Ещё одна основная мысль - любовь способна на невозможное,так как Софи вернула Хоулу сердце. Проблема -У Софи слишком заниженная самооценка.Хотя судьба у нее складывается лучше ,чем у сестёр - красавиц и молодой мачехи,она твердит что,старшая сестра - всегда неудачница,что когда её заколдовала Ведьма она стала старухой,её никто не полюбит.В конце произведения Софи вышла замуж за Хоула,у них всё чудесно,а Софи поборола свои страхи и предубеждения.
