Этот рассказ о том что мальчик не пошёл в школу а прогулял уроки. На пути ему повстречались двое мужчин. Они говорили о патенте. Потом он нашёл метлу которая стояла около стены. Подошёл дворник и наругала мальчика за то что он взял метлу. Дальше, когда он ехал на троллейбусе он повстречал контролёршу которая сказала : ( спиши из текста.) А мальчик ответил :никакой я горчицы не ел! Потом он встретил комбайнёра.
Був собі один чоловік і мав шестеро синів та одну дочку. Пішли сини в поле орати і наказали, щоб сестра винесла їм обід. Вона й каже:
— А де ж ви будете орати? Я не знаю.
Вони кажуть:
— Ми будемо тягти скибу від дому аж до тієї ниви, де будемо орати,— то ти за тією борозною і йди.
Поїхали.
А змій, що жив за тим полем, у лісі, взяв — ту скибу закотив, а свою протяг до своїх палаців. От сестра як понесла братам обідати, то пішла за тією скибою і доти йшла, аж поки зайшла до змієвого двора.
Там її змій і вхопив.
Поприходили сини ввечері додому та й кажуть матері:
— Весь день орали, а ви нам не прислали обідати.
— Як-то не прислала? Адже Оленка понесла. Я думала, во на з вами вернеться. Чи не заблукала?
Брати й кажуть:
— Треба йти шукати її.
Та й пішли всі шість за тією скибою і зайшли-таки до змієвого двора, де їх сестра була. Приходять туди, коли вона там,
— Братики мої милі, де ж я вас подіну, як змій прилетить?
— Він же вас поїсть!
Коли це й змій летить.
— А,— каже,— людський дух пахне! А що, хлопці, битися прийшли чи миритися?
— Ні! — кажуть.— Битися!
— Ходім же на залізний тік!
Пішли на залізний тік битися.
Не довго й бились: як ударив їх змій, так і загнав у той тік. Забрав їх тоді ледве живих та й закинув до глибокої темниці.
А той чоловік та жінка ждуть та й ждуть синів,— нема. От одного разу пішла жінка на річку прати, коли ж котиться горошинка по дорозі. Жінка взяла горошину та й з’їла.
Згодом народився в неї син.
Назвали його Котигорошком.
Росте та й росте той син, як з води,— не багато літ, а вже великий виріс. Одного разу батько з сином копали колодязь,— докопались до великого каменя. Батько побіг кликати людей, щоб допомогли камінь викинути. Поки батько ходив, а Котиго-рошко узяв та й викинув. Приходять люди, як глянули — аж поторопіли. Злякались, що в нього така сила, та й хотіли його вбити. А він підкинув того каменя вгору та й підхопив, люди й повтікали.
От копають далі та й докопалися до великого шматка заліза. Витяг його Котигорошко та й сховав.
От і питається раз Котигорошко в батька, в матері:
— Десь повинні бути в мене брати й сестра?
— Е-е, — кажуть,— синку, була в тебе і сестра, і шестеро братів, та таке й таке їм трапилось.
— Ну,— каже він,— так я ж піду їх шукати.
Батько й мати умовляють:
— Не йди, сину: шестеро пішло, та загинуло, а то ти один, щоб не загинув!
— Ні, таки піду! Як же таки свою кров та не визволити?
Узяв те залізо, що викопав, та й поніс до коваля.
— Скуй,— каже,— мені булаву, та велику!
Як почав коваль кувати, то скував таку булаву, що насилу з кузні винесли. Узяв Котигорошко ту булаву, кинув угору та й каже до батька:
Это стихотворение отражает состояние осенней природы и одновременно внутреннее состояние лирического героя. Как изменяются времена года, так меняется и человек, его чувства и настроения.
<span>Осень — время переоценки того, что прошло, и подготовки к чему-то новому, неизвестному. Также присутствует образ часов, которые отсчитывают мгновения жизни. </span>
<span>Лирический герой погружается в детские воспоминания, но через минуту он вновь оказывается с глазу на глаз с осенней хандрой. </span>
<span>В каждой строфе стихотворения меняется мелодия и настроение. Если в первых двух частях грусть прерывают бой часов и углубление в воспоминания, то в третьей замедленный ритм ускоряеют порывы ветра. </span>
<span>Мертвым листом осеннего листопада становится душа лирического героя, которая попала под власть фатальности судьбы. </span>
<span>Осень изображается не как время года, а как хандра, усталость, потеря чего-то прекрасного, приближение смерти. </span>
Плохо быть зашуганным ребёнком."Чучело" рассказывает нам именно об этом.Несчастная девочка была зашуганна,с ней никто не хотел дружить.Все думали,что она странная.Естественно-это очень плохо.