Однією з найкрасивіших мов у світі є російська. Існує думка, що за своєю мелодійністю, милозвучністю вона поступається лише італійській. Можливо, з цим доречно було б посперечатися, але справа не в тому. Особисто я щиро пишаюся життєздатністю нашої рідної мови, що пройшла через століття крізь численні випробування, але збереглася у всій своїй красі і багатогранності.
Протягом багатьох століть існування української нації чимало ворогів намагалися позбавити народ не тільки свободи, але й знищити його власну мову, культуру, традиції. Руйнувалися храми, пам'ятники архітектури, знищувалися рукописи, але мова жила. З покоління в покоління передавалися твори народного епосу - билини, оповіді, балади, пісні, в яких відтворилося історичне минуле .українського народу, його героїчна боротьба проти поневолювачів. Кілька разів переживала українська культура, а разом і мова періоди занепаду й відродження. Великий внесок у прогресивні процеси розквіту мовної культури нашої країни зробили великі письменники і поети XIX-ХХ століть - Іван Франко, Леся Українка, Панас Мирний, Марко Вовчок, Михайло Стельмах і багато інших літераторів і художників минулого і сучасності. Вустами Лесі Українки як стверджує наша рідна мова: "Ні, я жива! Я вічно буду жити!".
Безперечно, без своєї мови не може існувати нація. Це питання набуло особливої актуальності в наш час, коли Україна обрала шлях незалежності. Адже мова - це сила, яка об'єднує людей у їх прагненнях і спогадах, у спільному створенні нового суспільства.
Поки що, на жаль, чисту літературну українську мову можна основному почути з екранів телевізорів, по радіомовленню. Очевидно, не всі з нас ще усвідомлюють, що народ, який поважає себе, повинен поважати свою мову, прагнути її вдосконалення і поширення. А без поваги до себе, як відомо, нічого чекати відповідного ставлення від інших.
Сенс життя в красі та силі прагнення до
цілей, і тому потрібно, щоб кожен момент
буття мав свою високу мету.
Максим Горький
На зорі свого життя людина постає перед питанням: який шлях обрати? Бог дає кожній людині право вибору, а вона вже має визначитися, що їй потрібно в цьому житті, ким вона хоче бути, як вона планує себе реалізувати. Іноді людина з самого дитинства знає, чого вона прагне. Та й дорослі, правду кажучи, частенько полюбляють запитувати у дітлахів про те, ким ті хочуть стати в майбутньому, і щиро посміхаються, почувши наївні побажання щодо професії видатної акторки, талановитого співака чи космонавта. Звісно, все це лишається у безхмарному дитинстві, спогади з якого протягом усього життя тішитимуть, зігріватимуть душу людини. Але буває й так, що хтось увесь час шукає себе і ніяк не може знайти...
Ще видатний англійський письменник Оскар Уайльд говорив: "Ціль людського життя — самовираження. Проявити свою сутність у всій повноті — ось для чого ми живемо". Справді, людина має використати всі свої можливості, якомога краще показати себе. Але досить часто можна почути міркування з приводу того, що талант дається далеко не кожному. Це хибна думка. Так не буває і не може бути. Є лише ледачі та слабодухі люди, які просто не хочуть працювати над собою, бо не бачать перспективи у цьому. Вони лише існують... Коли дитина народжується, Бог дарує їй якісь здібності, хист до чогось. З часом вона обере те, що їй до душі. Звичайно ж, якщо маєш велике бажання, можна розвинути цей талант, удосконалити його, бо сенс життя — це творчість.
Особисто я вважаю, що обрана людиною професія насамперед має давати задоволення їй самій та бути корисною для оточуючих. Улюблена, омріяна професія — це запорука успішного й щасливого життя будь-якої без винятку людини. Щодо мене, то я вже визначилася стосовно своєї майбутньої професії. Щиро кажучи, понад усе мені б хотілося бути дизайнером інтер'єру. Я дуже люблю малювати, і можу сказати, що це в мене досить непогано виходить. Та й батьки підтримують і поважають моє рішення. Це так важливо, коли рідні люди розуміють та підтримують тебе. І я сподіваюся, що ця професія допоможе мені самореалізуватися в житті...
Головне, все треба робити впевнено і знати, що тобі потрібно в житті. Хочеться пригадати вислів Генріха Давида Торо: "Якщо людина наполегливо прямує до своєї мрії і намагається жити таким життям, яке вона собі уявила, успіх прийде до неї в звичайний час і зовсім неочікувано".
Варто пам'ятати про те, що можна обирати будь-яку професію, але завжди перш за все треба залишатися людиною. Можна бути ким завгодно: вчителем, лікарем, співаком, актором чи інженером. Необхідно лише пам'ятати про моральні цінності...
13. В) півтораста тонн, два з половиною роки
14. А)по/осінньому, з/гори, у/день, на/пам’ять;
15. Д) Тоді ж, під час симфонічного концерту, уперше було виконано фраг¬менти із опери «Катерина» (В. Дрозд).
Все, що є на землі, створено природою. Коли йдеться мова про гармонію між людиною та природою, постає питання про їхній взаємозв'язок та відданість один одному. Природа може прожити без людини, а от людина без природи - ні. І лише від людини залежить, якою буде природа навколо нього. Людина завжди брала від природи те, що потрібно їй для існування: іжу, одяг, будівельні матеріали тощо.В поєднанні з природою, далеко від шуму міста та машин людина може відчути те духовне наповнення, яке буває лише на природі. Без технічного прогрессу неможливе наше життя. Але без природи неможливо розвиватися духовно. У наш час все змінилося, ми використовуємо більше синтетично створених матеріалів, а залишками від їх виробництва забруднюємо те, що залишилося від колишнього багатства природи. Світ рослин, тварин, світ чистого повітря все більше віддаляється від сучасної людини, а це означає, що людина втрачає колишню гармонію зв'язку з навколишнім середовищем. Ця гармонія являє собою велику духовну цінність, тому її треба берегти.