Мова-це наше життя. з мовою ми завжди просинаємся. навіть мова може бути дзвінкою. треба говорити рідною мовою.
ми більше чуємо мову, а не різні звуки.
коли тобі нудно, ти можеш подумати про мову. завжди треба знати рідну мову.
ну шо-то типа того, если помогла пиши в коменты и ставь лайк. пока
Ось і розпочався довгоочікуваний вечір перед дискотекою. Дівчата розгублені.
- Катруся, що мені вдягнути?
-Чесно кажучи, я сама ще не вирішила що одягну. Не думала, що це завдання таке важке.
-Поглянь, як тобі ця туніка? Я гадаю, тобі вона підходить під колір очей.
-Ти справді так думаєш?
-Так звичайно. Я б тобі не брехала.
-Хм..гарна. Напевно, я її одягну. А тобі я думаю підходитиме ось ці джинсові шорти і біла кофтинка. На дискотеці будуть сяяти білі речі. Це буде круто!
-Воу, цей варіант реально класний! А ще можна доповнити образ цим годинником. Гарно?
-Так, ти чудова.
-Дякую.
Простити- це найважче рішення для багатьох.
Як красиво в осінньому лісі! Дерева та кущі вбралися у різнобарвні шати: золотисто-жовтий, вишнево-червоний, темно-зелений. Серед строкатого листя чітко вирізняються чисто-чорні або сліпучо-білі стовбури. Кожне дерево має своє особливе вбрання, свої неповторні відтінки кольорів. Все залежить від його породи: ясен це чи береза тощо.
У сонячний день осіннє листя буквально світиться в променях! Сонце ще гріє, але повітря вже холодне, свіже та чисте. І якось незвично тихо осіннім днем в лісі.Тільки чути під ногами: «шур-шур». Це опале листя м'яко вкриває до весни висохлу та поруділу траву. Або ще один лист відірветься від гілки і майже без звуку опуститься вниз, до інших листочків.
Восени в лісі спокійно. Звірі поховалися: вони готуються до зими. Птахи кричать вже десь високо в небі. Вони збираються в зграї, щоб летіти на південь. У такі дні прогулянка лісом дуже заспокоює та приносить неабияке задоволення. Можна досхочу повалятися на пухкому листяному шарі, неначе на килимі, і навіть одяг залишиться чистим.
А якщо дощ пройшов, чи ще мрячить, то все одно буде добре пройтися лісом. Тільки треба вдягнутися тепліше, надіти гумові чоботи, щоб не замерзнути та не промочити ноги. І звичайно, варто взяти з собою кошик, а в супутники - людину, що розбирається в грибах. Адже осінь в лісі - грибна пора. Цих мовчазних, їстівних та поживних мешканців лісу потрібно шукати - вони ховаються під опалим листям, у моху.
Оригинал http://ycilka.net/tvir.php?id=198#ixzz4O7fIsDTQ
Колись жили собі ластівки. Жили в Україні. Любили свою рідну землю.Та починає холоднішати.Пташкам треба летіти у вирій. Вони дуже не хотіли, але повинні були. Полетіли...Через просторі луки, широкі поля, безмежні моря. Довго летіли пташки і все ж таки прилетіли для них незнайомі і чужі землі. Ходять по доріжках і згадують свої землі.Вони зовсім не такі. Вдома вони почували себе комфортно й вільно, а тут скрутно.І їм здавалось, що вони тут чужі й зайві, непотрібні нікому.
Якось вже пережили ті три місяці з гаком і відправились додому. Пташки були дуже радісні як ніколи. Вони знову побачили луки,поля і моря. І... прилетіли! Їхнім радощам не було грані. Таке рідко побачиш. Вони літали співали й навіть підтанцьовували!!!
Завжди приємно потрапляти додому. Тебе усі чекають. І так само неприємно бути на чужині,як непотріб....
Шануйте свою землю і любіть її!!