Моя розповідь буде про птахів, точніше, про одного з них. Я розкажу про дятла. Одного разу я поїхав до родичів у село. Там я гуляв у їхньому саду, великому та старому.
І ось, під час моєї прогулки, я почув голосне: “Тук-тук!” . А потім пролунало чітке рипіння дверей: “Тр-р-р!”. Немовби хтось постукав, і для нього самі відчинилася старі та незмащені дер'евяні двері. Але у садку навколо мене ніяких дверей, звісно, не було! Я почав здивовано озиратися, а тим часом звук пролунав ще раз, над самою моєю головою.
Аж тоді я побачив, як щось червоне майнуло на стовбурі дерева. Я здогадався, що це дятел. У тіні старої розлогої яблуні спочатку можна було помітити тільки червоний капелюшок птаха. Чорно-біле пір'я дятла я побачив пізніше, коли очи звикли до тіні.
Бачити дятла перший раз у житті для мене було так несподівано! До того ж на старому стовбурі дятел виглядав дуже нарядно. Відтак, я аж завмер на місці від подиву та захоплення.
Птах-трудівник старанно перебирався по стовбуру то сюди, то туди. Довгим дзьобом він стукав по дереву та прислухався. А відчувши шкідника, що сховався під корою, встромляв у дерево дзьоба та видавав своє фірмове: “Тр-р-р!”. Побачивши мене, дятел кумедно повертів голівкою в червоній шапочці, трохи почекав. Оскільки я не намагався вилізти на його дерево, цей працьовитий птах спокійно продовжив свою справу.
Я довго спостерігав за дятелом, аж поки він перелітів на інше старе дерево. У високій густій кроні абрикоси його вже не стало видно. Але я ще довго чув: дятел продовжував працювати.
<span>
<span /></span>
Як буде слово біль, Умань, Керч, зустріч, подорож, гордість, степ, пам'ять, ефективність, якість, далечінь, жовч, Сибір, стаття,
Дэниска
Родовий: болі, Уманя,Керчу, зустрічі, подорожі, гордості, степу, пам"яті,ефективності, якості,далечі, жовчі, Сибіру, статті, пристрасті, любові, вісі, ночі.
Орудний: біллю, Уманем, керчу, зустріччу, подорожжу, гордістю, степом, пам"яттю, ефективностю, якістю, далеччу, жовчу, Сибіром, статтею,пристрастю, любов"ю, віссю, ніччю
Поетична розповідь про дитинство за повістю "Гуси-лебеді летять":
Дитинство - найчарівніша пора. З цим погоджується і М. Стельмах у творі "Гуси-лебеді летять". У цьому тексті автор ділиться найсокровеннішим - розповіддю про власне дитинство, стосунки з однолітками, цікаві історії з дорослими. Він з особливою теплотою згадує своїх рідних людей та ті зовсім не безтурботні, проте щасливі дні.
Дитинство письменника проходило у 20-х роках минулого століття. Було все: нестатки, голод, холод. Але було й чимало світлих та прекрасних митей. Михайлик розповідав про себе сам, був жвавою та допливою дитинкою. Хлопчик з особливою шаною ставився до природи та навколишнього світу, розумів його. Можливо, і я колись складу поетичну розповідь про своє дитинство.
Б) Праця ( що ? - Праця( підмет ) ) Праця що робить - дає ( присудок )
Невже настав цей довгоочікуваний момент: з календаря зірваний лист останнього зимового дня і розпочався весняний місяць.
Зовсім скоро розтануть кучугури і побіжать струмки. Найближчим часом з теплих країн повернуться перелітні птахи і почнуть грітися в промінні теплого, весняного сонця. Дерева, зігрівшись теплом, прокинуться і будуть розпускати бруньки.
Потрібно ще трохи почекати – і весна заявить про себе. Оживе природа, заспівають птиці і почнуть вити затишні гнізда на гілках. Своїм дзвінким співом вони пожвавлять в людях очікування теплих днів. З дахів будинків зазвучить дзвінка капель. Ця весняна мелодія змінить виючі вітри.