<span>Душі не чути – самовіддано любити.
</span><span>Пекти раків – червоніти.
</span>Чухати потилицю – задумуватися.
<span>Підсунути свиню – зробити неприємність.
</span><span>Наливатися кров’ю – червоніти від злості, напруження.
</span><span>Сісти на голову – знахабніти.
</span><span>Відвести душу – довіритися.
</span><span>Продавати зуби – сміятися.
</span><span>П’ята колона – зайва допомога.
</span><span>Ганяти вітер по світу – ледарювати.</span>
<span>1.) Великдень...Це дуже важливе свято як усього світу, так і моєї
сім'ї. Навіть з самої назви ми бачимо, що це щось важливе, адже
складаєсь з 2 слів: Великий і День. Справді цей день є величним адже
саме тоді воскрес із мертвих Ісус Христос - наш Бог та покровитель. На
теренах України святкувати Великдень як Воскресіння Христа почали ще
наприкінці перешого тисячоліття, з приходом християнства й святкується
сьогодні.Кожна родина святкує цей день по-різному. Одня сім'ї збираються
разом і їдять свячену їжу, інші як звичайного дня просто сидять та
дивляться телевізор.<span>Особисто моя сім'я відсвятковує Великдень ось
таким чином. Дуже-дуже рано, близько п'ятої години ранку, ми
прокидаємося та йдемо до церква зі святковими кшиками, щоб посвятити
паску. Потім, посвятивши їжі, йдемо додому й накриваємо самачний стіл зі
свячених продуктів. Ми снідаємо та лягаємо трішечки відпочивати.
Зазвичай після невеличкого відпочинки мама і тато звонять своїм друзям
та родичам і організовують пікнік. Мені це дуже подобається адже тоді я
мою змогу привітати своїх друзів, братів та сестер з цим чудовим святом,
граюся з ними та розважаюсь. Цілий день проходить дуже класно. Я із
великим-првеликим задоволенням можу сказати, що саме Великдень - це моє
улюблене свято, який єднає нас та зближує.</span></span>
Барви осіннього лісуПочаток осені завжди чарівний. Повітря стає прозорим, а все навкруги виграє-яскравими кольорами.Невеличкий ліс теж золотиться, багряніє, палає і з кожним ранком заливається все блискучішим вогнем. А після дощику з кущів вилазять гриби.. Кумедні, товсті. На старих пеньках туляться один до одного тонконогі опеньки. Розсипалися по галявинах червоноголові підосичники, зеленуваті й рожеві сироїжки, запашні рижики. Особливо поважними здаються серед них товсті гриби під червоною шапкою з білими крапочками – мухомори. Намистинками розсипалися по кущах різнокольорові ягідки. Барви лісу доповнює і волохатий зеленувато-сірий мох на деревах. Пахне грибами, чебрецем, дощем і ще чимось дивним, приємним.Пишається проти сонця ліс, пломенять осінні вогневі барви. А разом з лісом пишається й осінь тим, що створила таку красу.
Літеру о пишемо у слові самовчитель.
Літ-корінь, о - закінчення; сад-корінь, и- закінчення; ліс-корінь, ов-суфікс,ий-закінчення; дуб-корінь,к-суфікс, и-закінчення;сто-корінь,лик-суфікс; риб-корінь, к-суфікс, а-закінчнння; мал-корінь,еньк-суфікс, ий-закінчення; під-префікс, сніж-корінь, ик-суфікс