Я відчуваю як я йду літом лісовою стежкою і теплий вітер дує мені в обличчя
<span>Казка про весну (твір-розповідь) Цього року зима видалася морозною й сніжною. Настав березень, але зима ще нотувала віхолами. Здавалося, що холоди ніколи не покинуть наш край, та одногодня раптом потеплішало. Ріка зламала кригу, наступного дня вода очистилася під льоду, і на легкому човні без весел і вітрил припливла в наш край Весна. Місяць Квітень кинувся їй назустріч і став вибачатися, що погано підготувався до її приходу: розтопив не всі кучугури снігу, позаливав низини водою, не підстелив під ноги зелені килими. На ті слова Весна тільки посміхнулася, зійшла на землю, махнула рукавами своєї чудової сукні, і сталося диво. Над землею розлилося тепло, на вільних від снігу галявинах з’явилися перші квіти, а береза від радості заплакала солодкими сльозами.<span>
</span></span>
Ввічливість — окраса людської душі. В Україні завжди високо цінувалася ввічливість у ставлення до людей. Ввічливою, називають чемну, добре виховану людину, яка вміє бути привітною з оточуючими. Ввічлива людина доброзичлива та уважна до інших. Ввічлива людина не буде говорити непристойні речі, відповідати грубістю на грубість, вона поважає себе та співрозмовника. Відчуття такту, культура поведінки в спілкуванні з іншими - головна прикмета ввічливої людини.
•Шануй батька та Бога— буде тобі всюди дорога
•Шануй одежу в дома, а вона тебе в людях.
•Шануй учителя, як родителя.
•Швець — без чобіт, тесля — без воріт.
•Швець – знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся!