Весняні квіти- одна з найкращих рис прекрасної весни. Вони дарують спокій і надію на гарне майбутнє. Весняні квіти треба берегти і безмежно любити їх, піклуючись про них з любов'ю.
Люба бабусьо Глина. Як ви? Сьгодні у моєї найкращої подруги день народження. Вона запросила мене на 16.00 до її дому. В думках подарувати квіти та годинник.Думаю їй сподобається вона завжди хотіла простий білий. Мама зараз на роботі тато в дома(сьогодні прийшов раніше) Брат у садочку а я вдома вже.Уроки повчила та займаюся приготуванням подарунка.Ваша онучка.....
Найкраще місце на землі - моя Україна
Я народився та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнений, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібним та коханим. Звичайно, інколи між нами трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…<span>Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.</span>
Ще-бе- чуть, ще- бечуть, щебе-чуть.
