Якось давно (про це сазано у біблії) Бог сказав.
-Да буде вам хліб насущний.
Ще не секрет те що у картині "Таємна вечеря" сам Бог та його ученики їли хліб та пили вино. Хліб на зарах вважаеться святим предметом
він дорожче золота. Раніше якщо хліб є у когось дома він справжній багая так и на зараз.
Чомусь в усі часи в усьому світі високо цінувалася скромність людини. «Чим розумніша людина, тим він скромніше», - говорить античний афоризм. У японській прислів'ї говориться: «Скромність - прикраса мудрості». «Скромність так само потрібна достоїнств, як фігурам на картині потрібен фон: вона надає їм силу і рельєфність», - писав Ж. Лабрюйер, а Л. М. Толстой вважав скромність і простоту головною умовою моральної краси людини. Спробую і я розібратися в цьому.
Напевно, скромність - це вміння не хвалити себе самому, а непомітно проявляти свої знання і якості.
Скромність - це допомогти одному в скрутну хвилину і такт, з яким ти можеш зробити це. Цінується не показне, а щира увага, безкорислива допомога, надана вчасно. Скромна людина не буде хизуватися цим, він просто порадіє, що зумів допомогти, не вимагаючи натомість подяки.
Скромна людина, на мій погляд, у всіх випадках задасть собі питання: «Чим я можу допомогти?». Він не засудить іншого, а постарається його зрозуміти.
Але мені здається, що скромної людини потрібно вміти відрізняти від вічного «тихі», який «собі на умі" і від нього можна ^ Дати підступу; від боязкого і сором'язливого, якому просто потрібно
трохи людського тепла, щоб він міг «розкритися», а не розвивати в собі комплекс неповноцінності.
Скромна людина може першим кинутися «в палаючу хату», вчасно прийти на допомогу, вгадати настрій іншого, зрозуміти, що той чимось засмучений, і зробить все, щоб розвіяти смуток або розсіяти марну тривогу товариша. Він зробить це від чистого серця. І навіть здійснивши справжній вчинок, скромна людина ніколи не стане хвалитися, бо це його природна поведінка (а людині, що любить поговорити про себе, важко уникнути марнославства, яке позбавляє людей природності). І. Бехер зазначав з цього приводу, що «скромність, хвалиться своєю скромністю, - це вже не скромність, а зарозумілість, одягнене у волосяницю скромності».
І ще я думаю, що скромна людина це зовсім не беззахисну істоту. При необхідності людина, скромний по суті, може одним словом поставити нахабу на місце, тому що при всій видимій поступливості у скромного людини дуже розвинене почуття власної гідності. Він скромний тому, що знає собі ціну, і йому немає необхідності здаватися краще, ніж він є насправді. Скромна людина не дозволить ображати себе. Може бути, він не з тих, хто буде захищати себе кулаками, він швидше відійде в бік саме тому, що глибше за інших зрозумів: продовжувати суперечку безглуздо.
Деякі не люблять скромних. Це справа глибоко особисте. І право кожного вибирати, хто йому подобається, а хто ні. Але особисто мені скромні люди симпатичні (якщо тільки це не помилкова, не показна скромність і вона не продиктована зарозумілістю). Скромні зовні, вони привертають багатством внутрішнього світу, а це цінніше будь-яких інших багатств.
Сяд..мо, ковал..с..кий, велетен..с..кий, височен..ко, вишен..ка, у скрин..ці, на сторін..ці, низ..кий, нян..чити, піс..ня, тан..
Yulia13k
Сядьмо, ковальський, велетенський, височенько, вишенька, у скриньцi (вiд слова скринька), на сторiнцi (вiд слова сторiнка), низький, няньчити (вiд слова нянька),пiсня, танцювати, рiзьблення (вiд слова рiзьбяр), камiнчик, бринчати, меншенький (вiд слова менше), малесенький, надсилається, донецький, Васьчин, учительчин (вiд слова учитель), хлiбопiч, бо<span>їться, тьмяний.
Правопис деяких слiв пояснила у дужках.</span>
Хоча я і життєрадісна людина, але вже скоро закінчую школу, в якій провчився майже 11 років. Усі вони відклалися у моїй пам'яті. Я ніколи не думав про школу поганого - усі роки навчання були добрі, веселі, життєрадісні. В мене немає жодної краплі образи ні на кого, хоча і були деякі неприємні ситуації та суперечки. Я сумую за школою, бо вже не буде тих рідних однокласників, улюблених вчителів, які хоч і не завжди гарно ставилися до учнів, але завжди були чесні із ними. Я хочу ще раз пройти цей шлях, а не залишати його вже через декілька місяців. Хочу знову відчути усі ті емоції, які наповнювали мої легені кожний день, проведений в школі.
Сумую я лиш через одне - скоро вже закінчиться моя історія у школі, і нічого не можна буде вдіяти.
