Сирень в корзине
Передо мной репродукция картины Петра Петровича Кончаловского "сирень в корзине". Композиция картины проста и лаконична. Кроме букета в корзине на полотне не изображено никаких других предметов. Посредством цветогого контраста четко разграничены основной фон поверхность. Основной фон-бледно-зелёный, поверхность- тёмно-серая, почти черная.
В житті людини є кілька дуже важливих речей – це друзі, кохані, родичі. А ще є рідна країна, де вона народилися, де їй належить жити, у чию долю та розвиток робити свій внесок. Моя країна – Україна! Я кохаю свою Батьківщину всім серцем, незважаючи ні на що.Моя країна – приклад великої мужності, витривалості та духовності. Моя країна йшла крізь століття дуже важким шляхом. Українці завжди славилися своєю великою внутрішньою силою, неповторною культурою, співучою мовою та високими стандартами моралі. Відкриті, чесні та доброзичливі, вони не раз ставали жертвами жорстокого насильства з боку агресивних сусідів та іноземців-загарбників. Та українці самовіддано боролися за своє майбутнє і краще життя для своїх дітей.Я люблю Україну! Це моя країна до останнього жителя маленького села, до останньої сторінки творів української літератури, до останнього подиху. Твоя історія надихає на великі вчинки, твоє змучене культурне обличчя закликає віднайти сили, щоб творити самому, твоя мова чарує та надихає зберегти її в устах дітей.Я кохаю тебе, моя рідна Україна! Я в захваті від твоєї гармонійної природи, яка не раз оживала на сторінках моїх улюблених книжок. Я стаю на колінах, відчуваючи силу твоєї землі, що годувала моїх пращурів багато століть.<span>Я знаю, що ти переживаєш важкі часи знову. Багато людей геть зневірилося в тобі, хтось навіть соромиться того, що є твоїм громадянином. Але я вірю! Вірю в те, що усі бурі вщухнуть, що ти знов скинеш з себе увесь тягар політичних карнавалів, що ми спостерігаємо сьогодні. Що ти знов засяєш новими яскравими гранями твоєї краси. Я вірю, і я з тобою, моя рідна Україна!</span>
Первая часть ( Поход и поражение)
1) Всеволод: Дети Святослава мы с тобою,
Так седлай же борзых коней, брат!
А мои давно готовы к бою.. .
2) Князь промолвил: -копиё
Хочу я преложить
В половецком поле незнакомом,
С вами братья голову сложить
Либо Дону зачерпнуть шеломом.
3) И бегут заслыша о набеге,
Половцы сквозь степи и яручи.
4) Русичи, сомкнув щиты рядами,
К славной изготовились борьбе.
5) На рассвете, в пятницу, в туманах
Стрелами по полю пролетев,
Смяло войско половцев поганых
И умчало половецких дев.
6) Бились день, рубились день, другой,
В третий день к полудню стяги пали,
И расстался с братом брат родной.
7) И смеётся гость земли немецкой,
Что, когда не стало больше сил,
Игорь-Князь в Каяле половецой
Русские богатства утопил.
Вторая часть ( Печаль земли русской и Золотое слово Ярослава )т
8) Смутный сон приснился Святославу,
И объял его великий страх,
И собрал бояр он по уставу.
9) Два прекрасных месяца затмились-
Молодой Олег и Святослав,
И как барсы лютые на нас
Кинулись поганые с войною.
10) И тогда великий Святослав
Изронил своё златое слово
Со слезами смешано сказав:
"О, сыны, не ждал я зла такого! "
11) Ярослав и правнуки Всеслава,
Преклоните стяги! Бросьте меч!
Это вы раздорами и смутой
К нам на Русь поганых завели.
12) Старого Владимира уж нет.
Кто же стяги древние хранит?
Эти Рюрик носит, те Давид,
Но не вместе их знамёна плещут.
Третья часть ( Плач Ярославны и возвращение Игоря)
13) Над широким берегом Дуная,
Над великой Галицкой землёй,
Плачет, из Путивля долетая,
Голос Ярославны молодой.. .
14) Сам господь из половецких стран
Князю путь указывает к дому.. .
15) Но выходит солнце в небеси -
Игорь - Князь явился на Руси.
Рассказы писателя Ю. Казакова обладают способностью раскрываться всякий раз с новой стороны, иначе говоря, их нужно читать и перечитывать, потому что всегда остается ощущение, что ты можешь постичь в его рассказах еще что-то. Этим они притягательны
