Грязные слова это чаще всего:оскорбительные слова,маты и т.д.
Люди относятся к этому не очень хорошо и в ответ могут тоже сказать грязное слово.Плохие слова не всегда приятны.Это всегда не приятно когда тебе говорят такие слова.И ты думаешь может во мне что то не так?Но некоторые люди считают эти грязные словечки приемлевыми и обзывают,оскорбляют просто так человека.Было бы прекрасно если бы эти слова не знал не-кто.Каждому человеку не приятно слушать эти слова они обижаются..Обидеть человека грязным словом легко.Грязное слово это-плохое слово и лучше таких не знать!
Я не буду говорить грязные слова ведь я прилежный ученик.И мне эти слова совершено не нужны!.Спасибо что выслушали меня и мой рассказ о грязных словах.
Мы живем в век стремительного развития технологий. Особенно информационных. На самом деле человечество говорит о стремительном прогрессе уже столетия три подряд. Но продолжает удивляться само себе.
Стационарные телефоны массово меняются на мобильные, ламповые экраны на плазменные, связь достигает даже самых укромных и «глухих» уголков планеты. Лично мне прогресс уже не кажется таким стремительным, он уже представляется мне иногда недостаточным.
Но все познается в сравнении. Стоит углубиться в совсем недалекую историю, чтобы увидеть разительные перемены. Еще двадцать пять-тридцать лет тому назад практически невозможно было рядовому человеку купить домашний компьютер. Чтобы приобрести советскую модель «Поиск» или «Партнер» нужно было отдать несколько зарплат взрослого человека. Компьютеры стоили очень дорого, выпускались маленькими партиями, были редкостны.
А какие у них были характеристики в те времена! Память компьютера, то есть память жесткого диска, была каких-нибудь два мегабайта! Или десять! Ни одного фильма записать было на диск нельзя, не то, чтобы составлять коллекции, как это делают сейчас! Если туда влезала одна песня, это было великим счастьем!
Яркие и красочные мониторы, отображающие самые удивительные фотографии – это уже реалии сегодняшнего дня. Тогда мониторы «выдавали» то восемь цветов, то два! И не больше. А клавиатура, например, в отечественном компьютере «Агат» имела семьдесят четыре клавиши, что заметно отличается от стандартной сегодняшней, где их намного больше.
Потом прогресс шагнул дальше. Пользователи страшно радовались, когда на жесткий магнитный диск компьютера стало влезать больше сотни мегабайт информации! Появился оптический диск, на котором расчет уже шел на гигабайты. Люди старались сделать компьютеры дешевле, это им удалось.
Я попробовал проследить быстроту развития технологий на примере компьютерных. Результаты прогресса удивили меня. Пока я писал это сочинение, я узнал много нового, многое осознал.
Ну как-то так))&
Порозуміння та єднання людей в екстремальній ситуації
(за твором Джеймса Олдріджа «Останній дюйм»)
Зумій примусити серце, нерви, тіло собі служити.
Р. Кіплінг
Джеймс Олдрідж в оповіді «Останній дюйм» зображує події, які вражають своєю гостротою й проникливістю, показує силу волі й силу духу людини в екстремальних обставинах на межі можливого.
Професіональний пілот Бен — самодостатня особистість. Досвідченого професіонала, льотчика малої авіації з двадцятирічним стажем ніби цілком влаштовує його життя, та неспокій і сумніви заповнюють душу. Через специфіку роботи пілота дружина та син майже не бачать Бена. Сином, Деві, опікується тільки мати. Дружина Бена за роки постійної відсутності чоловіка звикла до свого самотнього життя і стала байдужою до батька свого сина. Мені здається, що такі взаємини між подружжям не могли не вплинути на характер і вчинки сина, який ріс невпевненим і плаксивим хлопчиком. Спроби батька налагодити теплі стосунки та порозумітися з ним не мали успіху. Бен не відчував духовного зв'язку з рідною дитиною й шкодував з цього приводу. Спроби дійти злагоди закінчувалися роздратуванням батька та слізьми сина. Багато було причин для таких складних відносин: байдужість дружини до його роботи та особи, егоїзм і самого Бена, який не намагався щось змінити в їх спільному житті. Упродовж двадцяти років своєї непростої роботи Бен не спромігся як слід облаштувати сімейне життя.
Одного разу вийшло так, що дружина поїхала і Бен залишився наодинці з десятирічним хлопчиком. Розгублений батько не уявляє як порозумітися з сином. Та якось Бен узявся за складну небезпечну роботу — зйомку фільму про акул у їхньому звичному середовищі — океані. І намагаючись зблизитися з сином, вирішив взяти його з собою у складний політ. Батько й раніше при нагоді завжди намагався зацікавити сина романтикою своєї професії. Бен вчив сина керувати літаком, пояснював йому всі незрозумілі життєві питання, але це виходило різко й грубо, нерідко доводило сина до сліз. Думаю, Бен любив сина, але настільки не звик піклуватися про дитину, що навіть забув узяти на завдання питну воду для хлопчика, захвативши тільки пиво та їжу. Залишивши хлопчика біля літака, Бен почав виконувати свою роботу. У цій бухті мешкало багато акул, вона так і звалася «акуляча». Потрапити в бухту й вибратися з неї можна було тільки літаком. На мій погляд, Бен узяв із собою сина, не усвідомлюючи всю серйозність та небезпечність цієї подорожі.
В океані акули напали на Вена, розшматували йому м'язи, пошкодили кінцівки. У такій скрутній ситуації Вен поводиться як людина з невичерпними потенційними можливостями сильного характеру. Батько усвідомлює, якщо він помре, хлопчик залишиться один, і доля його буде трагічною. Так настав час самого важливого випробування для Бена, ось де і знадобилися сила волі, загартованість, мужній спокій справжнього чоловіка. Ці риси він набув на своїй небезпечній роботі, і, завдяки їм, не скорився, як здавалось, непереборним обставинам. Так Бен, фізично виснажений, слабкий, з пошкодженими кінцівками, постійно втрачаючи свідомість, керує діями сина, знаходить ті єдині вірні слова, які впливають на свідомість сина, спонукають його до справжніх вчинків. Хлопчик — дитина — виконав майже неможливе: затягнув батька в літак і, керуючись його настановами, впорався з літаком, вирахував останній дюйм і вдало виконав політ. Це сталося тільки тому, що насправді Бен дуже любив свого сина «суворою любов'ю». Він зробив усе можливе, щоб його син подолав останній дюйм у боротьбі за життя. Я впевнений, Деві більше не буде плаксою після всього, що випало на його долю.
<span>Минув деякий час, і Бен вилікувався, хоча став калікою. Після одужання він ясно відчув, що «життя, яке йому подарував хлопчик», ще знадобиться йому. Треба до серця сина знайти ключ. Я думаю, батько знайде цей ключ і здолає «останній дюйм» у відносинах із сином. Цей дюйм, який розділяє «всіх і вся» дуже нелегко здолати, якщо не бути справжнім майстром, та Бен справжній майстер і справжня людина, він обов'язково подолає цей останній дюйм.</span>
<span>Смысл былины "Садко" с том,что гусляр Садко-честный и смелый,умея признавать свои ошибки и принимать и следовать советам,живет потом долго и счастливо.</span>Он прошел сквозь кучу бед и сумел предотвратить новые-он стал богатым купцом, при помощи царя морского,но долго не выплачивая ему дань,жертвует собой ради спасения своих дружинников.Садко следует всем советам седого старца-мудреца,и выбирается из "плена".Он построил церковь и стал жить поживать счастливо со своей женой до самой смерти.