<span>Софокл любил сталкивать между собой героев с разными жизненными принципами (Креонт и Антигона, Одиссей и Неоптолем и др.) или противопоставлять друг другу людей с одинаковыми взглядами, но с разными характерами — для подчеркивания силы характера одного при его столкновении с другим, слабохарактерным (Антигона и Исмена, Электра и Хрисофемида). Он любит и умеет изображать перепады в настроении героев — переход от высшего накала страстей к состоянию упадка сил, когда человек приходит к горькому осознанию своей слабости и беспомощности. Этот перелом можно наблюдать и у Эдипа в финале трагедии «</span>Царь Эдип<span>», и у Креонта, узнавшего о смерти жены и сына, и у приходящего в сознание Аякса (в трагедии «</span>Аякс<span>»). Для трагедий Софокла характерны редкие по мастерству диалоги, динамичность действия, естественность в развязывании сложных драматических узлов.</span>
1) Водоемы Кубани широко представлены лиманами и плавнями, которые идеальны для рыбной ловли и охоты. Лиманы – это мелководные водоемы, средняя глубина которых составляет от 0,5 до 2,5 метров, сегодня их на территории края насчитывают около 300. Многие степные реки через лиманы связаны с морем.
2)Реки Черноморского побережья резко отличаются от рек Азово-Кубанской низменности, ближе они по облику к горным рекам бассейна Кубани, но формируются в несколько иных природных условиях.Реки степей Кубани и плавневой зоны Азова заметно отличаются от левых притоков р. Кубань и рек Черноморского побережья: водным режимом, строением долин, и большинство их названий имеет тюркское происхождение. Междуречья здесь плоские с довольно малой расчлененностью. Речные долины, как правило, широкие с пологими берегами. Незначительные уклоны рек способствуют спокойному течению. Почти все их долины параллельно вытянуты с юго-востока на северо-запад. Исключение составляют две речки: Албаши и Ясени, долины которых вытянуты почти с северо-востока на юго-запад. Притоки рек называют балками, в отличие от притоков левобережных рек Кубани и Черноморского бассейна, которые зачастую называют щелями.
3)<span>Черный тополь, тростник южный, цикорий,
4)</span>еографическое положение и природные условия Азовского моря предопределяют развитие хозяйственной деятельности на нем. До 50-х годов это был один из основных рыбопромысловых водоемов страны, поставлявший ценные виды рыбы и рыбной продукции пищевого направления. В последние 25 лет его роль в рыболовстве страны снизилась, уловы сократились. В настоящее время на Азовском море усилились рыбоводные мероприятия, что открыло пути восстановлению его рыбных богатств, главным образом осетровых.Геологической разведкой установлены запасы нефти под морским дном. В связи с этим проводится поисковое бурение на нефть, которая в перспективе может быть использована для промышленной разработки.С давних времен Азовское море стало транспортной артерией страны. В настоящее время эта отрасль хозяйства получила широкое развитие. В море осуществляются не только каботажные перевозки (они преобладают), но и проходят международные судоходные пути. Море связывает внутренние районы Советского Союза с зарубежными странами. Благоприятные климатические условия позволяют использовать Азовское побережье в рекреационных целях. Сотни здравниц раскинулись на берегах Азовского моря.<span>Несмотря на довольно хорошую изученность Азовского моря, в настоящее время существует еще немало проблем его исследования. Главная из них — прогноз будущего облика природы моря в условиях дальнейшего снижения речного стока и на этой основе разработка эффективных мероприятий по сохранению оптимального режима Азовского моря. Определяющую роль в природных процессах в море играет соленость, поэтому основное звено комплексной проблемы — изучение режима солености и выбор путей предотвращения прогрессирующего осолонения Азовского моря, в частности всесторонняя оценка эффективности воздействия проектируемого Керченского гидроузла на весь комплекс природных условий Азовского моря. В качестве одного из путей изучения Азовского моря намечается и осуществляется разработка экономико-экологической модели этого водоема, которая связывает все элементы природы и хозяйства моря и тем самым способствует решению комплексной проблемы этого водоема</span>
Die Sommerferien waren
sehr gedenkent-неправильно,нужно unvergesslich
verbrachte
aber verbrauchte-не правильно,нужно danach verbrachte
Einkäufe
in der Sonne
nächste
meinen Eltern
einen Schuppen
ein Buch
Нора Хельмер — центральний персонаж п’єси «Ляльковий дім», дружина адвоката Хельмера, має, здається, все необхідне для щастя: коханого чоловіка, дітей, будинок. Щасливо проживши з чоловіком чималу кількість років, вона раптом приймає несподіване рішення піти з дому. Ніхто з домашніх не здогадується, чим викликане таке рішення. Вдобавок ніхто не знає, що за зовнішньою веселістю і пустотливістю Нори, цієї «білочки», «співунки-пташечки», ховаються величезне напруження сил і здатність на безоглядну самопожертву. Як виявилося, життя Нори не було таким вже й безхмарним і щасливим. Їй довелося протягом ряду років приховувати свій непорядний вчинок: одного разу Нора, щоб добути грошей для лікування небезпечно хворого чоловіка, підробила на векселі підпис батька. Нора перенесла страшні душевні муки в очікуванні тієї фатальної хвилини, коли її таємниця буде викрита. І ось настає момент зізнання, момент випробування двох перед обличчям лиха. Але вбивчий егоїзм чоловіка проявляється у всій своїй повноті. Хельмер не витримує випробування. Короткого часу небезпеки вистачило, щоб він скинув з себе маску безмежно люблячого чоловіка і виявив своє справжнє обличчя. До прочитання рокового письма Хельмер виголошує на адресу дружини пристрасне зізнання у любові і відданості: «Знаєш, Нора … не раз мені хотілося, щоб тобі загрожувала неминуча біда і щоб я міг поставити на карту своє життя і кров — і все, все заради тебе». Дізнавшись про провину Нори, чоловік в повному сум’ятті бурмоче зовсім протилежне: виявляється, у Нори «ні релігії, ні моралі, ні відчуття обов’язку … мене, мабуть, запідозрять у тому, що я знав про твій злочин
». Але навряд небезпека відступає, як Хельмер, який недавно обсипав дружину образами, називав її «лицеміркою, брехухою, злочинницею», знову перетворюється на доброго і дбайливого «порадника і керівника». Всі ці перетворення цілком виправдовують бажання Нори покинути «ляльковий дім», цю «велику дитячу». Нора вважає, що, перш ніж бути дружиною і матір’ю, вона повинна стати людиною. Вона іде від чоловіка, залишаючи трьох дітей. Закінчення п’єси — це діалог чоловіка і жінки, який пояснює поведінку і рішення Нори.
Ось діалог Нори з чоловіком -Яка невдячність! Чи ти не була тут щаслива», — «Ні, тільки весела. Я була тут твоєю лялечкою-дружиною, а діти були моїми лялечками». Вона запитує чоловіка, чому той не захистив її. Хельмер щиро дивується: «Але хто ж пожертвує честю навіть заради коханої людини?» — «Сотні тисяч жінок жертвували, — заперечує Нора і з гіркотою додає: — Мені стало ясно, що всі ці вісім років я жила з чужою людиною». Ніщо не може повернути її до колишнього життя, тому вона обирає неясне майбутнє, повне небезпек і труднощів, вирішується на самостійне життя в боротьбі і нестатки. Норі необхідно піти, щоб «розібратися в самій собі» і у всьому іншому, «виховати себе саму». П’єса була сприйнята, перш за все, як твір, написаний на захист жіночої емансипації. Але для самого Ібсена основна суть його п’єси полягала зовсім не в «жіночому питанні». На конкретному прикладі долі жінки в буржуазному суспільстві драматург ставить центральне для нього питання про звільнення особи взагалі, про вироблення цілісної, справжньої людини.
