алексанлор куприн "слон" (описание слона) Слон,оказывается,гораздо больше,чем думала Надя,разглядывая его на картинке.Ростом он только чуть-чуть поиже двери,а в длинну занимает половину столовой...
Пословицы и поговорки украшают нашу речь . Сними она становиться образной и яркой.
Девиз - Без труда не вытащить и рыбку из пруда. Надо трудиться при любом деле и только тогда тебя ждет успех.
Я народився та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнений, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі. Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібним та коханим. Звичайно, інколи між нами трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці. Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною… Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.
Что этот который на троне тип был реально жестоким и убивал всех
но он пощадил
Рассказ А.П.Чехова "О Любви" -это произведение о силе чувств,моральных устоях и нравственности общества.История любви,которая не принесла радости,а скорее разочарование героям,история которая не имела развития и счастливого конца.Произведение неоднозначное,оно заставляет читателя задуматься и дать оценку действиям героям.Автор не показывает своего отношения к происходящему,оставляя события на "суд читателей".
Осуждать героев нельзя,каждый руководствуется своими моральными принципами.Одобрять тоже нечего,герои прошли мимо дара свыше,любовь не каждому даётся.Герои не смогли оценить этот дар судьбы,не знали,что с ним делать.
Понятия о нравственности,моральных законах не дали Анне и Алехину быть вместе,но любовь -это чувство безграничное и не подчиняется людским законам,сносит все преграды на пути,но герои поняли это слишком поздно,их сомнения были напрасны,а признание в любви и осознание ничтожности помех быть вместе делают их последнюю встречу полной новой боли.Алехин остаётся одиноким и безрадостным "благородным существом",а Анна покидает его навсегда ,"в дурном настроении",печальная и несчастная.Жизнь "в футляре" неискренняя,лишена чувств и эмоций,переживаний,но Алёхин сознательно жертвует любовью,в угоду мнению окружающих и репутации.
