Всіх нас навчають, що головне в людині - внутрішній світ. Не красиве волосся, не чиста шкіра, і не пишні форми, адже на цьому щастя не побудуєш.І це справді так. Звісно всі ми маємо слідкувати за собою, але не треба робити на це всю ставку! З людиною, яка має лише красиву обгортку кращими друзями не станеш, сім'ї не заведеш. Адже ті, хто слідкують лише за зовнішністю, а не читають книги, не думають, не вважають за потрібне бути розумними і ввічливими, не хочуть бути толерантними, щирими, добрими, є пустими і нецікавими. Кожен хто хоче щоб його пам'ятали і згадували як гарну, геніальну людину, має працювати над своїм внутрішнім світом. Ніхто не буде розповідати комусь іншому про людину яка є просто красивою. А от людина яка має неймовірно геніальні думки про життя, чи яка робить відкриття в науці, чи яка пише вірші, романи, статті - така людина може називатись Великою, може називатись Людиною з великої букви. Ми всі маємо прагнути бути тим, про кого їх рідні будуть з гордістю згадувати і хвалитись, що я маю такого родича. Ми всі маємо бути взаємоспівчутлими і ввічливими, допомагати один одному, адже одна людина не може перебороти зло, перемогти труднощі. Як кажуть "один в полі не воїн", отже треба бути компанійськими, не ворогувати, і як написано в Біблії "Любити ближнього свого, як самого себе" . Ми маємо розвивати в собі Людину. треба жити для того, щоб нас згадували лише як добру і хорошу людину. Не треба сквернити в собі Божий дар бути людиною. Адже лише нам дано такі блаженства як: здатність думати, любити, говорити, робити вибір.
Само название уже указывает на близость к реальности фантастически вымысел сведен до минимума в этом произведении все жизненно как и в других его произведениях
Александр Сергеевич всегда отзывался о своей няни с самыми теплыми чувствами, её рассказы, частью фольклорные, были позже переработаны в бессмертные стихи под его авторством. Арина Родионовна с детства привила Пушкину любовь к литературе, красивому слогу, правильной речи.
Знаменитого русского писателя Алексея Максимовича Горького читать научил дедушка. В те времена господствовал так называемый буквослагательный метод обучения грамоте. Сначала ученика знакомили с буквами старославянского алфавита: аз, буки, веди, глаголь и т.д. Затем требовалось запомнить, какие слоги получаются при слиянии букв. Учитель говорил: «Буки-аз – будет ба; веди-аз – будет ва, глаголь-аз – будет га». А ученики за ним повторяли. Когда ученики осваивали чтение сочетаний букв, переходили к складыванию слов по слогам.
