Сказка "Царевна лягушка" волшебный предмет- волшебный клубочек.Главный герой-Иван Царевич.События-3 брата запускают стрелы.Стрела младшего брата-Иванушки попадает на болото.Его подбирает лягушка.Царь приказал Ивану жениться на лягушке.
Майлин<span> Беимбет Жармагамбетович (15.11.1894 ? 10.11.1939), казахский советский писатель. </span>Один<span> из зачинателей казахской советской литературы. </span>Член КПСС<span> с 1925. Родился в Кустанайской области в семье крестьянина-бедняка. Учился в уфимском медресе (1913?15). В 1915 опубликовал повесть «Памятник Шуги» о трагической любви девушки из казахского аула. Писатель восторженно встретил Великую Октябрьскую социалистическую революцию. Героем его произведений стал строитель социализма. В повести «Коммунистка Раушан» (1929) показан путь простой казашки к активной общественной деятельности. Социалистические преобразования в Казахстане изображены в романе «Азамат Азаматыч» (1934). М. ? автор пьес «Фронт» (1933) и «Порядки Талтанбая» (1934) о колхозном строительстве; «Амангельды» (1935) и «Жалбыр» (1936) о событиях, связанных с национально-освободительным восстанием 1916 и Гражданской войной 1918?1920.</span>
Згубний вплив грошей за п’єсою І. Карпенка-Карого «Сто тисяч»
У піснях – історія мого народу
Підтримайте або спростуйте твердження: «Не роби іншому того, чого не бажаєш собі».
Підтримайте або спростуйте твердження: «Щастя — це казкова жар-птиця, за якою женеться людина і яку ніколи не впіймає».
Підтвердьте чи спростуйте твердження про те, що характер людини творить її долю.
Мій робочий день
Мій улюблений герой в оповіданні В. Винниченка «Федько-Халамидник»
Тарас Григорович Шевченко (1814-1861)
А вже весна, а вже красна!
Підтвердьте чи спростуйте твердження: «Сильного доля веде — слабкого волочить».
У п'єсі І. Карпенка-Карого «Сто тисяч» переконливо показано, що можуть зробити з людиною гроші, до якого морального падіння її довести.
Головний персонаж твору — Герасим Калитка — простий селянин, який тяжким трудом і визискуванням нажив досить великі гроші. Ще відчувається, що колись він мав добрі нахили: сам постійно працює, любить землю. Про це свідчать його слова: «Ох земелько, свята земелько — Божа ти донечко!»
Але жадоба грошей, бажання ще більше розбагатіти перетворюють добрі риси Калитки на вади. Він не тільки працює сам, а й буквально замучує роботою родину і наймитів. Він сам про це говорить: «...Недоїдаєш, недопиваєш, день при дні працюєш, жінка з діжі рук не виймає...» Синові Герасим не дає найменшого перепочинку і вирішує його долю згідно тільки зі своїми планами наживи. Хіба ж це нормально, коли людина спершу погоджується одружити сина з наймичкою, а потім вирішує посватати для нього дочку багатія, та ще й відверто заявляє: «Не треба мені ні доброго хліба, ні доброго борщу... Мені треба невістку з приданим, з грішми»? Виявляється, що посватати Мотрю Герасим обіцяв лише для того, «щоб вона старалася на роботі».
Взагалі у ставленні до наймитів Калитка проявляє себе як надзвичайно жорстока і скупа людина. Жадоба збагачення відбирає у нього всі людські почуття. Він не дає робітникам ні поспати, ні нормально поїсти, ні помолитися Богу, хоча молитва тоді була святою справою. Причому сам Калитка не вважає свою поведінку неправильною, а навпаки, пишається нею: «Вже ж я їм і отченаша даю! Як затоплю, то зараз і на землі».
Дії Герасима стають дедалі безглуздішими і жорстокішими, свою скупість він не дає робітникові взяти з собою на працю шматок хліба: «Настане день, то роботи не бачиш, а тільки чуєш, як губами плямкають». Щоб не трудити в неділю коней, Калитка примушує дружину йти пішки три версти до церкви. Він не спить ночей через заздрощі до сусіда Жолудя, який, на думку Тераса, розбагатів нечесним шляхом. Зі свого кума Савки Калитка вимагає не лише відсотки з позичених грошей, а ще й запродаж на його воли.
Та й сам Савка зізнається, що за гроші й душу чортові ладен продати. Саме через гроші Савка погоджується на фінансову махінацію і навіть погрожує Герасиму ножем. Через ці ж гроші немає спокою в його родині: «А ми з старою тілько лаємось і все через гроші: того нема, другого нема — і раз у раз гир-гир-гир, гар-гар-гар!» Щоправда, Савка врешті зміг отямитись, і приклад Герасима ав йому доброю наукою: «Буде здоров'я, будуть і гроші, а я навіки від них одрікаюсь, ніколи в світі не буду хотіть більше, ніж Бог дає».
Для Калитки ж шансів на видужування немає. Гроші згубили його остаточно. Він не задумується над тим, що його махінації з фальшивими грішми — це злочин. Його не може зупинити навіть страх суду — настільки сильна в ньому жадоба грошей і прагнення помститися Пузиреві за зневагу. Усі мрії Герасима крутяться навколо одного й того ж: «...Всю землю навкруги скуплю! Ідеш день — чия земля? Калитчина! Ідеш два — чия земля? Калитчина! Ідеш три — чия земля? Калитчина!.. Отоді і я скажу про Пузиря: голяк масті, чирва світить!» Саме тому втрата грошей для Калитки стає катастрофою. Навіть після того, як його витягли з петлі, Герасим упевнений: «Краще смерть, ніж така потеря». Але якщо розібратися, то що він втратив? Не свою землю, не все майно, а «Смоквинову землю», яка йому не належала. От що з людиною зробили гроші!
Та й на інших персонажах п'єси позначився їх згубний вплив. Наприклад, Роман уже йде шляхом батька і легко відмовляється від одруження з Мотрею. Він не має почуття власної гідності, тому спершу турбується, чи не обдурять їх з приданим, а потім, коли його не пустили і в хату до Пузиря, все ж залишається у нього на кухні купити свиней. Так само і Мотря: їй відмовили в одруженні, але вона все одно погоджується вийти за Романа.
Отже, на прикладі багатьох персонажів І. Карпенко-Карий переконливо показав, як спотворюють людську душу гроші, якщо людина не вміє опиратися їх згубному впливові.
<span>Баллада Иоганна Фридриха
Шиллера «Перчатка» представляет собой небольшую сцену из светской жизни пятнадцатого
века. Популярное развлечение того времени заключалось в наблюдении за сражением
зверей на арене. И вот во время такого времяпрепровождения с балкона зрителей
вдруг падает дамская перчатка прямо между животными. Юная красавица обращает
взор на своего рыцаря, чтобы тот принес перчатку с арены, если хочет доказать
истинную любовь к ней. Тот, не задумываясь о последствиях, проявляет храбрость
и исполняет просьбу. Вот только смотрит он на свою возлюбленную уже абсолютно
другим взглядом – холодным, полным безразличия. Что же хотела красавица? Ей
чужды переживание и ответственность за жизнь человека. Для нее это всего лишь
забава, кокетство и легкомыслие. Она желает, чтобы рыцарь беспрекословно выполнял
все ее желания и преданно любил. Но тот после такого события пересматривает
свое отношение к даме, понимая, что та абсолютно не чувствует к нему ничего. Оскорбленный
этим, рыцарь кидает в лицо дамы перчатку.
Любовь не должна обязывать совершать необдуманные поступки ради доказательства
преданности, ведь человеческая жизнь намного ценнее мимолетного каприза.</span>