Радио,компьютер,фен,электрическая плита, телефоны, микроволновки, лампочки, телевизоры,планшеты,видеокамеры, утюги, машинки на радиоуправлении, пылесосы, стиральные машинки, фены
Первые удары еще на рассвете нанесла немецкая авиация. Сотни немецких бомбардировщиков вторглись в воздушное пространство Советского Союза. Они подвергли бомбардировке аэродромы, районы расположения войск западных приграничных округов, железнодорожные узлы, линии связи и другие важные объекты, а также крупные города Литвы, Латвии, Эстонии, Белоруссии, Украины, Молдавии.
Одновременно сосредоточенные на всем протяжении Государственной границы СССР войска вермахта открыли ураганный артиллерийский огонь по пограничным заставам, укрепленным районам, соединениям и частям Красной Армии, дислоцированным в непосредственной близости от неё. После артиллерийской и авиационной подготовки они перешли Государственную границу СССР на всем протяжении – от Балтийского моря до Черного. Началась Великая Отечественная война – самая тяжелая из всех войн, когда-либо пережитых страной.
Хокку — поезія згадки, пізнання душевного перевтілення
Старовинна класична поезія Японії народилася з народної пісні. Перейшовши в літературу, вона не втратила своєї гармонійно-музичної основи. Хокку — неримований тривірш, рядки якого складаються відповідно з 5, 7 і 5 складів, — від прози його відрізняє ритм. Як поетичний жанр хокку сформувалося ще в XІІІ— XІV столітті, відокремившись від танки (п'ятивірша). У перекладі з японської "хокку" означає "початкова фраза". Для цих віршів характерні лаконізм та глибина змісту. Основна тема хокку — нерозривна єдність природи й людини. Японці надзвичайно люблять природу. У них існують навіть обряди милування весняними квітами сакури, осіннім місяцем, раннім снігом.
Перед цією розквітлою сливою,
здається, й бик би замукав
першу пісню весни.
М. Басьо
Пізнаючи природу, людина пізнає себе як частинку Всесвіту. Скільки різноманітних рослин в природі і стільки ж неповторних людей.
Скільки різних трав!
І в кожної — свої квіти.
Оце і є подвиг.
М. Басьо
Не втратити свою індивідуальність у вирі життєвих негод — ось чи не головне завдання людини в цьому світі.
У скількох снігах
залишилися самі собою
соснові гілки!
М. Басьо
Майстри хокку вважали, що у вірші обов'язково повинно бути сабі — прекрасне і пронизливо-сумне почуття самотності, прояви якого японські поети бачили в природі, повсякденному житті, побуті. Тільки на самоті людина може поринути в глибини своєї душі.
Метелик літає.
Одна-однісінька тінь
на всьому полі.
М. Басьо
Людині властиво згадувати своє минуле, переживати знову й знову події, що запали в серце. Найкраща пора життя — молодість, котра виблискує яскравими барвами мрій, сподівань, але вона так швидко минає...
Соловей улітку
в заростях молодого бамбука
оплакує старість свою.
М. Басьо
Відчуваючи свою єдність із природою, японські поети перевтілюються в хмарки, дерева, птахів. Холодно не тільки надворі, а й у душі, якій неспокійно у життєвому морі.
Така холодна вода! —
Ніяк не може заснути
Чайка на хвилях.
М. Басьо
Мудрі хокку навчають нас пильніше вдивлятися в навколишній світ, через нього пізнавати свою душу, відчувати нероздільну єдність з усім живим в природі, любити все, що є в цьому світі, бо навіть найменша комашка чи рослина так само безцінні і важливі, як і людина.
1) Формально независимыми были государства Центральной Америки.
2) Только тогда мне пришло в голову, что нужно было уходить.
3) Вечером я собиралась звонить маме.
4) В России множество национальностей.
5)Самое главное- традиции.
6) Насилие осуждается законом.
7) Истина - синоним правды.