Автор не случайно выбирает и такой финал повести: Красавка проходит путь от усвоения морали насилия до обретения великого чувства родины, но мораль хищничества не исчезает, они присутствует в жизни, она тем страшна. Что приводит к моральному или физическому убийству. Многие люди в наше время ставят материальные ценности выше духовных, что приводит к человеческой черствости и личностной деградации. Жизнь человека должна быть наполнена великим смыслом, пронизана духовностью, ведь если есть смысл жизни, человек может преодолеть все преграды. Об этом и пишет Абрамов в своей повести.
Ответ:
<h2>Байрон «Хотів би жити знов у горах» у перекладі Д.Паламарчука. Аналіз. </h2><h2 /><h2> </h2><h2 /><h2>Вірш «Хотів би жити знов у горах» написаний дев’ятнадцятирічним Байроном у 1807 році, коли він був ще студентом Кембриджа. Цей вірш входить до першої збірки віршів молодого поета «Години дозвілля» (Hours of idleness).</h2><h2 /><h2>Головна тема вірша – протест проти загальноприйнятних норм моралі тогочасної Англії.</h2><h2 /><h2>Ідея – втеча з сьогодення до радісного світу минулого дитинства.</h2><h2 /><h2>Вірш являє собою внутрішній монолог поета, який живе у духовній пустці, без любові та друзів. Такі самі ідеї турбували його сучасників. Тому поезія Байрона віддзеркалює основні проблеми того часу.</h2><h2 /><h2>Художні особливості вірша:</h2><h2 /><h2> </h2><h2 /><h2>Епітети: дитям безжурним, в морях суворих, хвиль розбурханих, Англії пихатій, грізний океан, вертепний галас, втіх нещирих, дух похмурий мій, небо грозове.</h2><h2 /><h2> </h2><h2 /><h2>Порівняння: душа, мов птах прип'ятий; як мені з душного світу, мов голуб до свого кубла, у небо грозове злетіти.</h2><h2 /><h2> </h2><h2 /><h2>Риторичні звертання: дай утекти мені, талане, на лано урвищ і горбів; То, Правдо, промінь твій жорстокий вернув мене у ниций світ; А ти, о Жінко, світоч вроди.</h2><h2 /><h2 /><h2>Риторичні запитання: Навіщо ж темрява ховає той знак останньої межі? Де ж друзів коло? Чом не склалась та приязнь вірна і свята? </h2><h2 /><h2 /><h2>Метафори: серце стало крижаним; тамує келих скорботу й біль; я серцем завжди сирота; в серці в мене стільки льоду; світ лукавства і облуди.</h2><h2 /><h2 /><h2 /><h2 />
Письмо Эрасту (если я,конечно, правильно поняла задание)
Эраст, ты наверное не понимаешь настоящей радости в жизни. Ты выбрал деньги и материальное положение, а не любовь. Мне ты показался человеком с очень дурным характером, обмануть девушку, для которой ты был целым миром, это подло. Ты ведь тоже любил её. Ты испортил жизнь не только ей, и её матери, но и себе в первую очередь. Ты никогда не станешь по-настоящему счастлив. Ведь не деньги тебя будут успокаивать в трудные моменты, не полный кошелёк поцелует тебя на ночь, не золотые украшения будут радоваться твоей улыбке.
Избежание дальнейшей соры или драки
