Вольєр[в о л " й е р]6 б., 6зв., 2скл
<span>Багато в Україні є красивих міст і сіл, але найбільше мені подобається рідне місто. У ньому я народився і живу, тут я познайомився зі своїми друзями, пішов у школу. Мій дідусь живе разом з нами. Він часто розповідає цікаві історії про наше місто і його мешканців. І в школі на уроках народознавства та історії вчителі розповідають нам про славетне минуле нашого рідного краю.
Колись, у сиву давнину, в степу виникла невеличка фортеця. її збудували козаки, які мужньо захищали свій народ від татар. Закінчилась війна, фортеця перетворилася спочатку на містечко, а потім на велике місто — справжній промисловий і культурний центр. У ньому є багато проспектів з красивими будинками, театри і кінотеатри, зоопарк, парки відпочинку.
<span>З мамою у вихідні дні ми прогулюємося його чепурними вулицями. Мені приємно бродити в тіні дерев вулицями і дивитися на все, що відбувається навколо, бо я своє місто дуже люблю.</span></span>
<span>Кожна людина має крила. Не поспішайте заперчувати і відшукувати у себе на спині пір*їсті крила. Вони невидимі - духовні - і складаються(за трактуванням Ліни Костенко) з правди, чесності, довір'я, вірності у коханні, вічних поривань, щирості до роботи, щедрість на турботи, пісні, надії, поезії і мрії.</span>
Ответ:
що? річка що робить? тече що? верби що роблять шумлять то? риби що роблять? живуть хто? бабки що роблять? літають
Объяснение:
хто? що? іменник що роблять? прикметник
Душа летить в дитинство як у вирій,
бо їй на світі добре лише там.
Л.Костенко
У моєму дитинстві було безліч красивих моментів, які я сьогодні з радістю згадую.
Коли ми з сім’єю поїхали на море, я був дуже щасливий. Я відпочивав з родичами, знайшов друзів, але через 2 тижні це щастя закінчилось…
А на наступний рік восени, у буденний день, коли прийшов час йти з садочка, за мною прийшов тато. І коли ми вийшли, я побачив новенький велосипед. Наступні декілька днів я не злізав із своєї нової іграшки. Я катався із своїми друзями і був щасливий. Але настала зима, сніг… І це щастя також закінчилось.
<span>Але справжнє щастя до мене прийшло 1 січня 2008 року. В той день у мене народилась сестричка. Вона нас розважала, тягла гуляти, а коли Аня навчилася ходити, ми могли відпочити тільки тоді, коли вона спить. </span>
<span>Це щастя! І воно ніколи не зникне. </span>