1. Назва твору - антитеза: товстий - багатий, ситий, худий - бідний, голодний.
2. Товстий пообідав у ресторані, тонкий - у вагоні.
3. Запах: від товстого пахло хересом(дорогим вином) і флердоранжем (дорогим одеколоном), а від тонкого - кавою та шинкою.
4. Товстий був без речей, а тонкий навантажений вузлами, коробками.
5. Прізвиська в школі різнилися: Геростратом (товстого) прозвали за те, що випадково книжку спалив, Ефіальтом (тонкого) за ницість характеру - схильність до доносів.
6. Товстий обіймає високу посаду, тонкий - низьку.
7. Товстий поводиться природньо, а тонкий міняється після звістки про високий чин однокласника.
Так поди же попляши. вродебы порок это фул
<span>"Синий Лапоть"
</span>Вырубили лес, сделали просеку для шоссе, большие деревья увезли,а хворост сложили в огромные кучи. Охотник (следопыт) Родионыч сказал,что заяц (синий лапоть) находится под одной из этих огромных куч хвороста. Собрались охотники и отправились без собак искать зайца. Подошли к огромной куче хвороста,заметенной снегом. Родионыч пошевелил палкой под грачевником,но заяц не выбегал. Старый охотник походил вокруг, рассматривая следы,затем сел на пенек и начал закуривать. Рассказчик подошел к охотнику,тот показал на верхушку громадной кучи хвороста. Там сидел (едва видимый белый на белом снегу) синий лапоть. Рассказчику и охотнику жаль стало зверька,не стали стрелять. Родионыч бросил в зайца снежок. Заяц прыгнул, охотники начали стрелять,заяц убежал."Таинственный ящик"
Пришвин спросил у охотника, бывают ли у них в Сибири случаи нападения волков на безоружного человека. Охотник ответил, что у человека самое сильное оружие-ум и находчивость и рассказал случай, как однажды четыре охотника отправились на санях в степь охотиться на волков, захватив с сбой поросенка в ящике.
Охотники начали дергать поросенка за уши и за ноги. Поросенок завизжал. На его визг сбежались волки и начали преследовать сани. Лошадь, учуяв запах волков, понеслась по степи, опрокинув сани. Из саней выпал охотник без ружья и ящик с поросенком. Пока волки расправились с поросенком, охотник залез под ящик и пополз к обочине.
Когда волк понюхал ящик, охотник дунул на него в щель. Волки бросились в разные стороны. Тут и охотники вернулись на помощь.
Ответ:
Объяснение:
Какая удивительная пора- весна! Я всегда восхищаюсь ею.Она уже выгнала холодную зиму, но пока еще не зовет жаркое лето! В воздухе витают чудные ароматы сирени, мне они так нравятся! Зеленая травка, весело поют птички, иногда идет небольшой дождик, освежая и очищая воздух. Я люблю весну. Это чудесная пора, когда уже все чаще хочется гулять на улице , кататься на велосипеде, сажать цветочки возле дома для красоты. Люди проводят субботники, убирая грязь и весь мусор , который накопился на земле за длинную зиму. Природа оживает и мир кажется краше и ярче!
Влітку 1825 року Міцкевича запрошують у мандрівку Кримом.<span>Це була перша в житті Міцкевича подорож до моря, там він уперше побачив і гори. Свої враження поет увічнив у «Кримських сонетах».</span> «Кримські сонети» Міцкевича стали своєрідним поетичним експериментом, який доводив переваги сонетної форми в її і можливостях розкриття внутрішнього світу людини. Майстерність, з якою польський поет володіє формою сонета, викликала загальне захоплення і велику кількість наслідувань. А Пушкін, вражений досконалістю сонетного циклу Міцкевича, поставив його в один ряд з такими визнаними майстрами сонетної форми, як Данте, Петрарка та Шекспір. <span><span>Композиція сонетів. На перший план поет виводить реалістичні </span>описи картин і явищ природи, після чого (у більшості сонетів) подається лірична кінцівка, яка розкриває смисл описів.</span><span> <span><span>У сонеті «Буря» опис картин бурхливого </span><span>моря завершує думка про те, шо «щастя той у </span><span>світі міг найти, хто друзів має ще, хто може ще молиться».</span></span><span> <span>У сонеті, який є свого роду знаковим, оскільки інтерпретує один з найбільш показових для поетики романтизму мотивів — розбурханої морської стихії, бурі, що традиційно служила для романтиків символом свободи, вільного волевияву тих пристрасних стихій, які вирують в душі людини.</span></span></span>
